Спершу кілька суконь, потім сорочки, а тоді туфлі і верхній одяг. За три роки в моєму гардеробі з’явилося українського вбрання практично у кожній категорії речей. Якщо перше пальто компанії Folk L’OR із Львівщини купувала кілька років тому з думкою, що треба підтримати національного виробника, то нині вибір такого гардеробу – повсякденність, а не патріотичний жест. З огляду на черги до кас у магазинах українського одягу на Хрещатику та деінде в центрі Києва, це звичний вибір для громадян. Ми поговорили з тими, хто, створює бізнес, одягаючи країну. Автор: Ярослава Тимощук

Моя мама передбачливо зберегла у шафах радянські повзуни, в котрих виходили ми з братом, “для онуків”. Тоді з неї сміялись. Аж виявилось, що через 25 років ці предмети радянського легпрому змогли стати у пригоді щонайменше двом дітям сучасної незалежної України. Натомість за ці роки шити якісні повзуни в Україні майже розучилися: тканина, що легко линяє, рветься й розтягується та кнопки, що не витримують часто й кількох одягань — це враження від абсолютної більшості придбаного українського дитячого одягу. Натомість самі виробники від імені профільної асоціації нарікають на засилля секонд-хенду, дешевих китайського та турецького шмаття, а також відсутність державної підтримки, які нібито заважають їм виробляти передовсім якісний продукт. Чого не вистачає українському виробнику, аби одягти у “своє” співвітчизників — з’ясовував Олексій Воронин.

Враховуючи наближення весни та різноманітних жіночих свят, ZaUA.org вирішив звернути увагу на тему. Рут ла Ферла з "Нью-Йорк Таймс" розповідає про нову реінкарнацію стилю "мілітарі" на світових подіумах.