8 та 9 травня в Україні перебуває з візитом солідарності польська письменниця, есеїстка, поетка, сценаристка, лауреатка Нобелівської премії з літератури Ольга Токарчук.

Публікуємо нову історію про армійське життя від військовослужбовця Олександра Котика. Нагадаємо, ця серія заміток замаскована під художній твір.

Texty.org.ua продовжують публікацію серії заміток військовослужбовця про армійське життя, замаскованих під художній твір.Попередні замітки Олександра Котика ви можете прочитати тут (про лавандовий раф) і тут (про емоційні метонімії).

Український інститут книги опублікував добірку книг, які найчастіше купували 18-річні українці за програмою "єКнига".

Texty.org.ua продовжують публікацію серії заміток військовослужбовця про армійське життя, замаскованих під художній твір.Першу історію від Олександра Котика можна прочитати тут.

У видавництві Ukraїner вийшла дебютна збірка нарисів журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка "Усе на три літери". Text.org.ua ще до появи цієї книжки у друкованому вигляді публікували її розділи, 10 фрагментів можна прочитати за посиланням.

Документальний роман Максима Беспалова «У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію», який нещодавно вийшов у видавництві «Локальна історія», читачі називають посібником із дослідження свого родоводу.У ньому автор розповідає про своє дослідження долі українки Єви Ориняк, чиє ім’я він побачив на могилі в покинутому американському містечку Централія в Пенсильванії (США). Вона померла у 1918-му, ймовірно, від іспанського грипу. Її родина емігрувала з карпатського села до США на початку ХХ століття.

Називайте мене Котик. Так сталося, що це моє прізвище. Кілька років тому (не зважайте, скільки точно), не маючи особливого бажання тікати чи ховатися, я подумав, що трохи ризикну й піду позахищатися від російських окупантів.Texty.org.ua починають публікацію серії заміток про армійське життя, замаскованих під художній твір.

Як часто, лежачи у своєму ліжку чи сидячи за робочим столом, ви занурюєтеся в читання паперової книжки? Не читаєте, відволікаючись на повідомлення телефона, що лежить біля вас, а саме занурюєтеся? В епоху соцмереж, постійного потоку інформації та фейків читання залишається важливішим, ніж будь-коли ще. Texty.org.ua переклали есе про те, що не додає оптимізму, — про сучасні реалії паперових книжок.

Від початку російсько-української війни 2014 року в навкололітературному середовищі точаться дискусії: а чи можна, власне, про цю війну писати? Чи коректно це щодо жертв та учасників бойових дій? Чи не замала дистанція для якісного осмислення того, що відбувається? І взагалі хто з письменників має право зачіпати потенційно тригерну тему, а хто ні?