Фільм «Інфоголік» якраз той самий випадок, коли українське кіно моїх очікувань не виправдало. А про неї говорили, як про найочікуванішу прем’єру цього року. Та глядач мій скепсис не поділяє, на позаминулих вихідних комедія входила у топ-5 фільмів українського прокату. Вечірній сеанс п'ятниці, зал кінотеатру Дрімтаун майже повний і постійно сміється. Я була кращої думки про українського глядача, але маємо тих, кого маємо - людям сподобалося. Дивилася: Лана Самохвалова

Фільм «вистрілив». Коли розсипається зерно, і дітей штурхають від нього, аби вони не взяли жодного зернятка. А в цей час його клюють ворони. Для мене “пострілом” було побачити сцени масових захоронень, але так делікатно, ніби бічним зором. Поруч - гарний ліс на тлі ніби “темніючої” України. І для мене було пострілом перетворення лірика-митця, простого селянина на воїна. Хіба в наші часи після російської агресії ми бачили не те саме? Якщо на фільмі “Моя бабуся Фанні Каплан” в залі було семеро людей, то тут - повна зала. Автор: Лана Самохвалова, Київ