Серед українців популярна думка, що сучасних росіян зіпсував телевізор. Мовляв, потоки токсичної пропаганди за часів Путіна зазомбували 140 млн людей. Насправді в Кремлі не вигадували нічого принципово нового, а лише “апдейтнули” міфологеми, створені радянськими ідеологами. Найкращим способом донести їх був кінематограф, який Ленін призначив “найважливішим з мистецтв”. Продовжуємо розбирати пропаганду в радянських "позаполітичних фільмах". Попередню статтю читайте тут.

Радянські фільми створювали утопічний світ, який представляли як "об‘єктивну реальність" радянського життя. На цьому ідеальному тлі Захід здавався нестабільним, несправедливим і небезпечним: у тамтешніх фільмах не боялися говорити про бідність, наркозалежність, зорганізовану злочинність, корумповану поліцію, інтриги у спецслужбах та вищому керівництві тощо.Радянські фільми — наче реклама, де всі щасливі й безтурботні. Окрім радянського режиму, вони пропагують усе російське, часто коштом інших народів імперії.

Українському фільму “Оскара” не дали. А дали фільму, який росіяни зняли про Навального. Він так і називається: "Навальний". Це викликало хвилю обурення. Водночас з'явилася інформація, що в Україну приїхав російський режисер знімати художню короткометражку про дітей Бахмута. Це теж додало емоцій.Про це, а також про деградацію Держкіно ми поговорили з Іваном Сауткіним, українським режисером, одним з авторів проєкту BABYLON’13, який прославився кінодокументалістикою під час Майдану-2014.

У ніч із 12 на 13 березня у Лос-Анджелесі відбулася церемонія нагородження головною кінопремією світу – Оскар-2023. У номінації найкращий повнометражний документальний фільм здобула нагороду стрічка канадського документаліста Деніела Роера "Навальний".

На фронті загинув український режисер монтажу Віктор Онисько, який працював над фільмами «Сторожова застава», «Захар Беркут», «Віддана», «Черкаси», «Рози. Фільм-Кабаре» та іншими.

Журналістка Людмила Семенюк, яка нині перебуває на Венеційському кінофестивалі, вважає, що фільм Сергія Лозниці "Київський процес", який він презентував разом зі скандальним режисером і худкерівником Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Іллею Хржановським, завуальовано підіграє російським наративам. Далі пряма мова.

Останнім часом навколо колись легендарної культурної установи “Довженко-Центр” знову розгорівся скандал. "Є питання завислої приватизації двох корпусів “Довженко-Центру”.

Російський кінематограф створив свій канон фільмів про 1990-ті роки. Немає сенсу перераховувати всі стрічки made in Russia відповідної тематики, більшість українців їх бачили, а хто ні, може зітхнути з полегшенням. Це не наше кіно, і ви небагато втратили. У драмі Олега Сенцова «Носоріг» повністю деконструюється ця романтизація рекетирів. Як і міф про «золоті» 1980-ті, на зміну яким прийшли «лихі» 1990-ті.

Ця стрічка розповідає реальну історію молодої німкені Магди Хомман, яка переїхала в Україну зі своїм коханим після Першої світової війни. Жінка пережила колективізацію, смерть чоловіка, а під час Другою світової її брати та двоє синів опинились по різні боки фронту. Врешті, радянська влада ув’язнила жінку до ГУЛАГу, де вона загинула за невідомих обставин. Фільм знятий за мотивами документальної повісті “Любов і муки Магди Хомман”.