Друга світова війна залишила слід у кожній українській родині - і як правило, розповіді людей, котрі пережили цю війну, разюче відрізняються від офіційної версії, яку нам спускають "згори". Дуже часто ті, хто після уроку в радянській школі на якому закликали розпитати про війну в дідусів, спробували релізувати це побажання натикалися на незрозумілу стіну мовчання найближчих людей. Для багатьох це був перший досвід невідповідності декларованих цінностей і реальних. Редакційна стаття

Акція "Розкажіть, як ваша родина пережила Другу світову" завершилася - за три тижні на адресу проекту надійшло понад 50 листів. Не всі з них вдалося опубліковати. Виправляючи цю хибу, пропонуємо кілька маленьких уривків, з яких складається українська мозаїка Другої світової. Є ідея зробити сайт, присвячений спогадам українців про війну. Підготувала: редакція ZaUA.org

Сайт ZaUAorg підводить проміжні підсумки проекту "1939-1945. Неписана історія", у якому ми й інші ЗМІ, серед яких Українська Правда, Gazeta.ua, Україна Молoда та інші публікували розповіді та спогади про наших рідних, які пережили Другу світову війну. За цей час ЗМІ, що долучилися до проекту, отримали десятки історій. Не всі вони героїчні, не всі відзначаються точністю історичних обставин. Але всі - щирі. У цій статті ми пропонуємо дайджест деяких із них. Тарас Антипович, журнал "Сучасність" - про діда, Івана Тимофійовича Дениска

Менше місяця залишилося до відзначення в Україні 65-ї річниці від дня перемоги над фашистською Німеччиною. Однак ті плани святкування, які наразі оголосив Янукович та ретранслювали урядовці Азарова, святкових почуттів не викликають. Навпаки, від них тхне нудотним нафталіновим запахом совкової показухи. АВТОР: Адріян МАКСИМЕНКО

Оскільки боротьбу за «Міровую Революцію», яка відповідно до класиків марксизму-ленінізму є наслідком «Міровой войни», більшовики розпочали у жовтні (листопаді) 1917 року, то початком Другої світової війни можна вважати дату 7 листопада 1917 року. Я не буду вдаватися до більш детальніших доказів цього твердження, все це можна знайти на сторінках творів Маркса-Леніна-Сталіна. Спогади записала: Вікторія ХМЕЛЬНИЦЬКА (Харків)

Кажуть, що людині на все життя відведена певна кількість особливо щасливих випадків. Якщо це дійсно так, то я розумію, чому мій дід Никитюк Петро Павлович не виграв авто в лоторею, не знайшов скарб і не став великим начальником, а прожив скромне життя українського колгоспника. Все неймовірне щастя, яке йому було відведене, було використане під час війни.