Вибір редакції

У Нікополі, де вже місяць відсутнє водопостачання, вода, на диво, є всюди. Люди щодня носять наповнені ємності: від шостої ранку до дев’ятої вечора, поки в місті працюють пункти видачі. На кожній вулиці — у центрі, в житлових районах і промзонах — люди тягнуть воду. В пляшках, баклажках, каструлях, тазиках — вода тут на кожному кроці. Вона є всюди, крім того місця, де має бути: у трубах водогону.Розповідаємо, як Нікополь живе без води на прикладі однієї садиби, що продає овочі.

– Уже півтора року ми працюємо під час війни й розповідаємо про війну. Це небажаний, проте унікальний досвід, яким я маю намір поділитися з вами, – так почала свій виступ Надя Кельм на щорічній конференції “Візуалізуючи знання ” (Visualizing Knowledge), що від 2012 року відбувається у столиці Фінляндії. Від 2017-го її організовує Університет Аалто. Цього року конференція називалася "Візуалізуючи невизначеність" (Visualizing Uncertainty).Нижче публікуємо виступ Наді Кельм.Read in English

Харків’янка Ольга Скорик повернулася з Італії додому на початку літа. Вона поділилася своїми враженнями від життя впродовж перших двох тижнів удома, у рідному місті неподалік російського кордону, звідки на Харків летять ракети. Далі — пряма мова.

Росіяни рятували лише своїх. Вони облаштували блокпости й не пускали до води людей, які хотіли допомогти. Казали, що очікують на наступ українських ДРГ.Read this article in English

Після 24 лютого герої нашої бази псевдосоціологів і псевдоекспертів зникли з ефірів і соцмереж. Але згодом з'явилися знову. Ми дослідили, чим займаються люди, яких у різні роки помічали в підігруванні різним кандидатам і організаціям. Також ми привідкриємо завісу над тими, хто в нашу базу на час її формування не потрапив, проте, найімовірніше, мав би там бути. А дехто вилетів з бізнесу псевдоекспертності й тепер шукає роботу на відповідних сайтах.

“Росіяни сиділи верхи на танках і співали пісень, вони були такими розслабленими”, – згадує торішні події учасник того бою. Богдан Яворський, голова ГО “Бучанська варта”, розповів, як 28 цивільних 27 лютого 2022 року вирішили зупинити колону російської техніки, коли зрозуміли, що боронити Бучу нікому.

“Немає жодної евакуації, люди просто чекають на якесь чудо. Уже добу сидять на дахах, — розповіла ТЕКСТАМ дівчина, в якої рідні залишились на підтопленій території. — Багато літніх людей, які не змогли вилізти вище, просто потонули, і їхні тіла пізніше випливли на вулиці. Росіяни у Великих Копанях поставили блокпости й нікого не пропускають: ні волонтерів, які їдуть допомагати, ні тих, хто намагається виїхати із зони підтоплення".Read this article in English

Російський військовополонений, "псковський десантник" Андрій Медведєв 5 березня 2022 року на власні очі бачив, як його товариші по службі зі 104-го полку 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії розстріляли цивільні автомобілі на вулиці Леха Качинського в Бучі.Унаслідок тієї атаки загинуло четверо цивільних, серед яких двоє дітей, а один чоловік, який вижив, утратив ногу.27 березня 2023 року, трохи більш ніж через рік після тієї події, Андрій Медведєв у супроводі конвою їде на місце злочину, щоб розповісти й показати слідчим, як усе відбувалося, хто стріляв, хто і звідки віддавав наказ.

ТЕКСТИ проаналізували 10 тис. стенограм з виступами Путіна за 22 роки його правління.

Від грудня минулого року ми з родиною прожили шість місяців у Австрії. У нас багатодітна родина, тож усіх випустили без проблем.Те, що життя в Європі й Україні відрізняється, – це аксіома, але мені було цікаво глянути на деталі й зрозуміти, що саме робить європейські країни магнітом для решти світу і, чого гріха таїти, – для багатьох українців.Загалом перше, що відчуваєш у країнах ЄС, – це безпека, й ідеться не про ракети. Ще до війни під час коротких мандрівок Європою багато з нас зауважували, як переставали бути вічними підпільниками й ставали повноправними членами суспільства, навіть якщо були туристами. За місяці перебування це відчувається глибше й осмисленіше. Але розгляньмо конкретніше.