Матеріали автора Юрій Луканов

Тбіліський «майдан» відрізняється від українського. Відео, які ви могли бачити у твіттері чи телеграмі, де протестувальники б’ються з поліцією, — це виняток. Як правило, протестувальники не відповідали силою на насильство поліції. Вони поводяться мирно, і єдина відповідь на сваволю силовиків — обурення.

11 листопада, у День ветеранів, який у США є державним святом, до американської столиці прибуло двоє поранених бійців ЗСУ: тернополянин Артем Комісарчук й іванофранківець Василь Ступар. В аеропорту їх зустрів вигуком «Слава Україні!» криворіжець Дмитро Колесник. Він провів у Вашингтоні вже чотири тижні. Всі вони мають надзвичайно тяжкі поранення. Не лише втратили кінцівки, а й мають ушкодження внутрішніх органів.

Звичайні американці підтримують Україну, бо бачать у нас близьку по духу демократію.

Колишня донеччанка, юристка Лілія Вірьовкіна у 2014–2015 роках займалася визволенням полонених з “підвалів” «ДНР». Потім виїхала у вільну Україну та надає юридичні послуги переселенцям з Донецької й Луганської областей. Вона розповіла, як допомагала звільняти цивільних бранців в окупованому Донецьку. Записав: Юрій Луканов.

У шоу Бігуса ми чуємо голос, схожий на Медведчука, і бачимо, як журналісти сліпо йому вірять. Тим часом принцип, якому вчать на усіх журналістських тренінгах, звучить так: «Якщо твоя мама каже, що любить тебе, попроси докази». Це означає, що коли в журналіста є важлива документація чи записи, він має перевірити їхню правдивість. На тренінгах для початківців кажуть, що підтвердження потрібно дістати з трьох незалежних джерел. Далі спілкування з усіма можливими учасниками події, аналіз та зіставлення отриманих тверджень із реальними фактами. Коли це зроблено, можна говорити про журналістику. Якщо ні — це просто розважальне шоу, яке має такий самий стосунок до реальності, як і художній фільм.

60-річний луганчанин, ветеринарний лікар Олександр Грищенко живе в Києві. Пів року він просидів «на підвалі» — у тюрмі так званої ЛНР. Вирвавшись звідти, чоловік чимшвидше виїхав до Києва. Свою історію ув’язнення Олександр розповідає дуже докладно. Іноді у нього на очах виступають сльози. Він був за п’ять хвилин до смерті.

Звідки нерухомість у центрі столиці? Що сталося з репресованими? Як склалася доля їхніх дітей і онуків? Кого підтримували родичі під час революції 1917-1920 років? Про все це дізнався наш автор, досліджуючи родинну історію.

Активістів, які роблять стріми з заходів кримських татар чи висвітлюють судові процеси над політв'язнями в Криму, теж переслідують і залякують.