Фінал відбору українського учасника Євробачення-2019 прогнозовано завершився скандалом. Ситуація навколо пісенного конкурсу з фаталізмом асфальтового катка, що з'їжджає в прірву, вирулює в такий самий безпросвітний негатив і люту #зраду. І найприкріше те, що всього цього можна було б елементарно уникнути, якби дехто нормально і в повному обсязі виконав свої службові обов’язки. Автор: Орест Зог

Ми дослідили, хто найбільше ходив на ефіри телеканалів NewsОne, 112 та Espreso протягом останніх чотирьох років. Перший – явно реакційний, другий – приховано реакційний, третій – прогресивний. “Носій повідомлення сам є повідомленням» – цей відомий принцип, сформульований дослідником ЗМІ Маршалом Маклуеном, можна застосувати для аналізу українських телеканалів. Аби зробити узагальнений висновок про те, що вони повідомляють, можна не переглядати всі ефіри від початку й до кінця – достатньо подивитися, хто, коли і з якою частотою на ці ефіри ходив. Над проектом працювали: Юлія Дукач, Надя Кельм, Дарина Коваленко

«Після весілля з’ясовується, що хлопець використав її», «завагітніла після зґвалтування, і в пологовому міняє свою доньку на іншу дитину», «закохується в злочинця», «дівчина бажає не кохання, а помсти: десять років тому саме лікарська помилка Олексія зробила її інвалідом», «молода жінка кинула чоловіка Ігоря, з яким прожила в шлюбі десять років, і перебралася до Туреччини», «маніакальне прагнення бути зі Світланою запускає ланцюжок трагічних подій». Це короткий опис свіжих українських серіалів на телебаченні. Автор: Ярослава Тимощук

«Суспільне телебачення» – це потужна машина. Воно має 5 загальнонаціональних теле- і радіо каналів: UA:Cуспільне, UA:Культура, UA:Українське радіо, Радіо Культура, Радіо Промінь. А також – 23 філії і, відповідно, регіональні радіо- та телеканали. До старту реформ все це добро належало державі і контролювалося київськими та місцевими чиновниками. Якість контенту була нижче плінтуса, а регіональні новини переповнені замовними матеріалами. В результаті реформ вдається зменшувати вплив чиновників, але програми здебільшого й досі нудні та нецікаві. Автор: Діана Дуцик, виконавчий директор Українського інституту медіа та комунікації, член Незалежної медійної ради, викладач Могилянської школи журналістики.