Чому США наполягали на позбавленні України ядерного потенціалу, як відбувалася приватизація державного майна, чи мала Україна шанс вступити до НАТО в середині 1990-х? Нині залишається дедалі менше свідків цих процесів, які від першої особи розповіли б про те, на якому фундаменті будувалася наша країна лише 20–25 років тому. ТЕКСТИ публікують фрагменти спогадів колишнього посла США в Україні від 1993-го до 1998 роки Вільяма Міллера (1931–2019), який працював тут під час економічної кризи, становлення олігархату та був провідником позиції США в питаннях ядерного роззброєння. Деякі його думки сьогодні здаватимуться наївними, деякі – аж надто актуальними. А частину проблем, схоже, не вдалося розв’язати й за 18 років, які минули від часу цієї розмови.

Санкції задовго до війни в Україні стали одним з основних методів, якими Сполучені Штати утверджували свою першість у світі. Тільки за останні 20 років Вашингтон використовував санкції, націлюючи їх на фінанси терористичних мереж або наркодилерів, і вживав ще більш далекосяжних заходів, щоб заморозити економіку окремих країн. Фактично, це інструмент зовнішньополітичної боротьби. Видання Vox зробило детальний розбір того, чому Байден і його оточення так сильно повірили в цю економічну зброю і як вони могли прогледіти потенційні проблеми. "Тексти" наводять його скорочений переклад.

Зусилля США із протидії президенту Росії Володимиру Путіну активно підривають союзники Америки в Перській затоці: Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати. Диктатори, які керують цими нафтодержавами, отримують прибутки від продажу нафти, тоді як захмарні ціни наповнюють казну Путіна і завдають шкоди економіці США та Європи. Колумніст The Washington Post Джош Рогін вважає, що з такими «друзями» Америці й вороги не потрібні. «Тексти» переклали його свіжу колонку.

Адміністрація президента США Джо Байдена має намір переманити висококваліфікованих фахівців із росії, скасувавши для них деякі візові обмеження, пише Bloomberg.