Днями в російській соцмережі було оприлюднено доволі розлогі спогади рядового російського окупанта, десантника Павла Філантьєва про його участь у російсько-українській війні. Ці критичні щодо російської армії спогади привернули увагу західних експертів і медіа, яка ще більше зросла, коли стало відомо, що сам Філантьєв утік з Росії за кордон

У першій частині журналісти видання The Washington Post розповіли про те, як і коли американські і європейські чиновники і розвідники інформували українську владу про ймовірне вторгнення Росії. Стаття викликала вибуховий резонанс і дискусії в суспільстві – від запитань до Президента, чому він не попередив про напад і не готував країну, якщо знав про це – до запитань до американців, чому вони не давали зброю інтенсивніше, якщо були так впевнені у вторгненні.У другій частині журналісти розкривають подробиці того, як ФСБ (дез)інформувала Кремль про стан справ в Україні, як готувала колаборантів і як це вплинуло на подальший розвиток подій. ТЕКСТИ наводять переклад матеріалу із незначними скороченнями.

Сонячного жовтневого ранку 2021 року керівники вищих розвідувальних служб США, військових і дипломатів зібралися в Овальному кабінеті для термінової зустрічі з президентом Байденом. Вони прибули з високосекретними даними розвідки, складеними на основі нещодавно отриманих супутникових знімків, перехоплених комунікацій і джерел, які всі разом вели до воєнних планів президента Росії Володимира Путіна щодо повномасштабного вторгнення в Україну.Видання The Washington Post на основі кількох десятків інтерв'ю відтворило, як ця інформація потрапила до Президента України Володимира Зеленського та якими були подальші дії союзників у підготовці до повномасштабного вторгнення, хто і як повідомляв про загрози та якою була реакція. ТЕКСТИ наводять переклад матеріалу з незначними скороченнями.

Розмова з німецьким політичним експертом Сергієм Сумлєнним.Росія інвестує в депресивні регіони Німеччини, провідні телеканали висвітлюють події в Україні через московське бюро, фанати Росії та Путіна є чи не в кожній німецькій політичній партії, а "Русский дом" у Берліні активно просуває російські наративи

Наштовхнувся на пост у соцмережах. Автора вразило відкриття: виявляється, в російській та українській версіях Вікіпедії подано різні тлумачення слова “правда”. Українське визначення — лаконічне й академічне, зрозуміле навіть школяреві. Російське — “приватизоване” як “понятие русской культуры” і навколо нього нагромаджено темний ліс правдошукачів від протопопа Аввакума до Солженіцина.

Дезінформацію про український "нацизм" масово поширюють в урядових ЗМІ та через мережі урядових акаунтів у соціальних мережах, які націлені на сам Китай, Тайвань і китайську діаспору в усьому світі. Цьому сприяють тісні зв’язки та офіційні домовленості між державними ЗМІ Росії й Китаю, а також жорсткий контроль Пекіна за інформацією в інтернеті.Текст: Катержина Прохазкова, експертка аналітичного центру Синопсис

Нещодавно активісти корінних народів Російської Федерації заявили про створення антиімперського об'єднання з назвою "Ліга вільних націй". ТЕКСТИ поспілкувалися з представниками деяких з цих народів і переконалися, що режиму Владіміра Путіна таки вдалося чимало. Крім промивання мізків, він досяг значного успіху в асиміляції колонізованих народів та знищенні їх національних рухів.

Російські медіа вже понад десятиліття розпалюють ненависть до НАТО та країн умовного Заходу. Вони використовують потужну емоційно забарвлену лексику й регулярно торочать про загрози для "безопасноти" РФ. Але як свідчить практика, щойно з’являється реальна загроза зіткнутися з Північноатлантичним альянсом – отруйне полум’я російської пропаганди миттєво згасає.

"Бойові дії завершаться через тиждень", "за 10 днів Путін сяде за стіл переговорів", "запас високоточних ракет / літаків / вантажівок / контрактників уже вичерпано", "у Росії більше немає грошей на виплати солдатам", - з початку березня чуємо ми від українських та іноземних коментаторів. Проте коли на п’ятому місяці масштабного вторгнення офіційні чиновники та експертні кола й далі сіють наратив про швидку перемогу через міфічне "виснаження ворога", це викликає щонайменше подив. Як змінилися прогнози й підходи до оцінок в інфополі – у суб’єктивному погляді ТЕКСТІВ.