Ця історія про багатодітну сім’ю із Києва, котра фінансово підтримує дитяче відділення Інституту нейрохірургії. За свої кошти купують ліки для дітей, оплачують операції, роблять ремонти та багато іншого. І в той же час у державних дитячих будинках від водянки мозку помирають діти. Не через відсутність коштів, а від байдужості персоналу. Ціна життя дитини 500 -1000 доларів. Але, мами все одно відмовляються від дітей з такою хворобою. Це пояснюється неграмотністю багатьох регіональних лікарів. Автор: Галина Будівська

У Запоріжжі громадську активістку запроторили до психлікарні. Журналіст ТЕКСТІВ сходив у київську лікарню ім. Павлова аби ... жахнутися. Мимоволі усвідомлюю, що стою в епіцентрі справдешнього пекла й навіть ворогу не побажаю потрапити у цю клоаку ситого Києва, де стільком багатим і задоволеним начхати на голодних і знедолених у них під носом. Комусь із хворих частково вдається вилікуватися, і людина намагається адаптуватися в нашому соціумі. Але суспільство настільки жорстоке, що хвороба миттєво відновлюються. Автор: Олесь Кульчинський

Випадок, коли смертельно поранений чоловік пів години лежала під стінами приватної клініки і йому не хотіли надавати допомогу сколихнув суспільство. Людину можна було врятувати і не врятували таке трапляється у нас не перший і не останній раз. Проблема в непрофесійності лікарів, поганому менеджменту клініки, загальній байдужості чи в поганих законах? Пропонуємо судження наших читачів (збережено мову оригіналу): Анатолій Якименко