Система вже рік працює в Голландії. Люди платять за те, що допомагає сформувати цілісне бачення події. Якісну аналітику. Авторське бачення. Довгі інтерв’ю. Іншими словами: люди хочуть витрачати гроші на матеріали категорії «чому?», а не «що?» та «де?». Пліткарські журнали, у середньому, повертають набагато більшу частку отриманих платежів (деякі навіть до 50%). Джерело Medium.com, автор Alexander Klöpping, переклад Юрій Малахов

Перша про війну з Росією, друга про «арабську весну». Цікавіша українському читачеві, безумовно «Война на три буквы». Але я все-таки почну з розповіді про «Майдан Тахрір» як книги з більшою часовою і не тільки часовою дистанцією від описуваних подій, а відтак і з виразнішими спробами аналізу й узагальнень. Дві нові й досить гучні книжки української репортажистики – «Майдан Тахрір» Наталі Гуменюк і «Война на три буквы» Катерини Сергацкової, Артема Чапая та Володимира Максакова, читав Олег Коцарев

На ротації в АТО, якось я прочитав на соцмережі Facebook пост, в якому автор ремствував, що в той час коли прості хлопці на фронті гинуть за свою країну, вітчизняна верхівка і київські бізнесмени продовжують збагачуватися і покращувати свій добробут, не зважаючи на війну. З прикладами. Пост був написаний настільки талановито й емоційно, що потім більше години я тинявся розташуванням частини і долав невеселі думки. Автор: Дмитро Калинчук

Беріть необхідний мінімум. Одяг зручний, не яскравих кольорів. Гратися у Рембо і вдягати камуфляж не обов’язково. Майте при собі аптечку і навчіться зупиняти кров. Не варто їхати власним або редакційним авто - його може не стати. Захотілося повоювати, беріть відпустку і йдіть добровольцем. Не перетворюйтеся у Порєчєнкова, який у касці «Преса» стріляв з кулемета. Дмитро Крапивенко – відомий український журналіст, головний редактор журналу «Український тиждень» . Після початку антитерористичної операції він п’ять разів їздив у зону АТО: і як журналіст, і як волонтер. 19 березня Дмитро Крапивенко провів майстер-клас для студентів Інституту міжнародних відносин НАУ, на якому розповів, як журналісту працювати в зоні АТО, що він повинен робити і чого робити не можна. Пропонуємо вам конспект його виступу.

Перше місце в українському рейтингу серіалів належить «Гречанці», - нашому серіалу, турецьке мило теж випереджає російське. Та попри війну з Росією, майже всі топові українські телеканали за останній рік збільшили обсяги російського кіно в ефірі. В основному — за рахунок старих запасів, бо кількість прем’єрного контенту з початку 2014 року впала. У нашої телеіндустрії дві біди: мало грошей і не бажання покинути зону комфорту. Автор: Ірина Чулівська

Жодних показів техніки, дуже жорстка заборона на повідомлення про кількість загиблих військових. Якщо ракета з Гази долетіла до населеного пункту, то журналістам навіть не дозволяють зняти характер ушкоджень, щоб ворог не міг оцінити точність і координати удару. Про ізраїльський досвід розповідає експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов, який щойно повернувся з Ізраїлю, де вивчав як ізраїльські ЗМІ висвітлюють війну.Розмовляв: Сергій Демчук

Один з найвідоміших практиків та викладачів у галузі інформаційного дизайну та журналістики даних, професор університету Маямі Альберто Каїро, пояснює: не кожна намальована цифра - інфографіка. Він прочитав лекцію на журфаці Українського католицького університету. Пропонуємо короткий виклад. Конспектувала: Маргарита Тулуп

Під час Другої світової Рузвельт сформулював два принципи роботи ЗМІ в умовах війни: 1. американці мають право отримувати від журналістів точні й правдиві повідомлення про війну; 2 публікації не повинні допомагати ворогові. Цензурна досягла такого рівня самоорганізації, коли всі журналісти, ознайомлені з нормами цензурного кодексу, безпомилково і охоче виконували його вимоги. Єдиним «каральним інструментом», який Управління цензури могло застосовувати, це публікація імен журналістів, які перетнули межу дозволеного. Автор: Сергій Лук’янчук