Український кінематограф часів незалежності виштовхнув на поверхню, за великим рахунком, лише одне режисерське ім’я - Олесь Санін. Сім років тому він зняв фільм-епос «Мамай», за яким його і досі представляють на публіці. Сам Санін, звісно, не бажає залишатись в історії автором одного твору, але й знімати полову теж не хоче... А взагалі, він постійно щось робить – продюсує фільми, робить рекламу, режисує політичні збіговиська… Такий «енерджайзер» міг би спокійно стати своїм у Голівуді. Ба, навіть більше – йому періодично надходять звідти запрошення, проте українець не поспішає на них відгукуватися. Чому ви стали режисером?

Як сказано в трейлері «Безславних виродків», цього разу нам пропонують подивитися на війну «очима Квентіна Тарантіно». При цьому, Тарантіно при кожній нагоді заявляє, що сама по собі Друга Світова його мало цікавила, він не надто заглиблювався в історію і зовсім не переймався відтворенням історичної конкретики. «Месидж» Тарантіно цілком очевидний: єврейська помста приходить з екрану кінотеатру. Автор: Оксана Щусь, "Останній кінопоказ"

Один з амбіційних проектів Ющенка, сучасний музей "Мистецький арсенал", таки відкрився. Хоча і частково. Експозиція скомпонована з експонатів, наданих різними регіональними музеями України. Таким чином «Мистецький арсенал» вперше продемонстрував свою консолідуючу спрямованість. І такий підхід абсолютно правильний. Відвідувачі музею можуть відразу побачити найкращі зразки української культури і скласти про них загальне уявлення. Це набагато важче зробити, коли експонати порозпихувані по різних куточках України. АВТОР: Олександра Коваленко

Сучасна українська література друкується невеликими накладами й не має доброї системи розповсюдження – мабуть, саме через це в суспільній свідомості її супроводжують стільки стереотипів. Один із них - „сучукрліт” нібито є своєрідною субкультурою, яка цікава лише самим учасникам, не відповідає потребам читача та соціуму. Стереотип цей так приївся, що його залюбки повторюють навіть багато хто з самих українських письменників, так ніби легке ритуальне самобичування.

Славетний режисер розповів ZaUAorg про співаючих секс-бомб, Київську Русь як колиску України, про пропозицію стати послом Польщі в Росії, про те, що власними фільмами він бореться з обридливим постмодернізмом і не тільки. Розмовляв: Сергій НЕРЕТІН, Кіно.UA, Перший національний

Вперше почув «Гадів» по телевізору під час Червоної рути у 1989 році. Їхні пісні моментально стали хітами, при тому, що на той момент української естради як такої не існувало. Хіба що Раїса Кириченко та, здається, Назарій Яремчук, на концерти яких ходили люди за сорок. Молодь же слухала переважно Цоя та інших потужних російських рокерів, пісні яких і досі співають у переходах. Думка про те, що рок може бути українським, не приходила в голови навіть самим затятим рухівцям.

Редакція ZaUAorg продовжує традиційні чати на культурні теми. Сьогодні ми поговоримо про літературу, а саме – про творчість Нобелівського лауреата Орхана Памука, останню книгу якого “Музей невинності” українською було перекладено однією з перших у світі. Перекладач Орхана Памука Олесь Кульчинський і українська письменниця Світлана Пиркало бесідують про сексуальну і консервативну революції, про укрсучліт і алкопрозу, про те, як чоловіки не понімають жінок, а також про те, що Схід і Захід – не разом, і їм не зійтися вдвох.

Прем’єра стрічки «Джонні Д» (в оригіналі «Public enemies» - «Вороги суспільства») відбулася 22 липня. Саме цього дня 1934 року в Чикаго було застрелено легендарного грабіжника банків Джона Діллінджера, коли той виходив з кінотеатру «Біограф» після показу фільму під назвою «Манхеттенська Мелодрама» з Кларком Ґейблом в головній ролі. 75 років потому подробиці цієї історичної події, відтвореної режисером Майклом Маном, можна побачити на екранах українських кінотеатрів.

В інтерв'ю ZaUAorg скандальний письменник проголосив себе батьком сучасного "укрсучліту" - ще й похвалився, що отримав за це Шевченківську премію. Але останні півроку ім’я Олеся Ульяненка частіше вигулькує у мас-медіа через те, що Національна комісія з питань моралі зробила висновок, що буцімто роман письменника «Жінка його мрії» містить ознаки… порно! Взагалі-то дивні резолюції – давно нормальне явище у нашій країні, але у випадку з Ульяненком видавництво, яке займалося виданням його книги, призупинило її продаж після оприлюднення вердикту.

Можна собі уявити, наскільки диференційованою є аудиторія фільму «Гаррі Поттер та напівкровний принц». Серед його глядачів є ті, хто прочитав всі книжки та бачив всі попередні фільми; ті, хто не читав книжки, але бачив всі (частину) фільмів тощо. Цілком логічним буде припустити, що досвід перегляду останньої частини у представників всіх цих груп суттєво відрізняється. Глядач і автор: Оксана Щусь ("Останній Кінопоказ")