Свого часу, описуючи у своєму «Масонському проекті «Україна» ритуальну традицію ложі «Великий Скіф» початку ХХ століття, Володимир Єшкілєв значив, що тамтешні ступені мали назви «chumak», «kazak», «ataman» і «strybogych», і ми не мали підстав не вірити відомому мандрівнику манівцями української історії. Наразі перед нами чергове випробування читацької віри. У новому романі (називається він "Богиня і консултант") ідеолога «станіславського феномена» і «сірого кардинала сучасної української літератури» відбувається локалізація глобального бренду «вселенської змови» в контексті однієї, окремо взятої України.

Новий фільм Павла Лунгіна «Цар» російські засоби масової інформації дружно називають блокбастером. Православний ексцентрик Петро Мамонов в головній ролі. Остання авторська робота радянської кінозірки Олега Янковського та заявка на «сміливе трактування» такої ключової для російської історії постаті, як Іван Грозний, забезпечують цій стрічці жвавий інтерес з боку глядачів. І не менш жваву їх реакцію. Природу російської влади досліджувала: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ"

Серед численної кількості програм та фільмів, презентованих цього року на фестивалі «Молодість», ми вирішили зосередитися на «Панорамі російського кіно». Причин для цього передусім дві. По-перше, наповнення цієї програми справді варте уваги, - представлені там фільми є зразками кращих здобутків сучасного російського кінематографу. По-друге, цікаво, що може повідомити про нашого близького сусіда його власна продукція - адже кіно завжди є симптоматичним щодо суспільства. Російський синематограф як зріз суспільства вивчала: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ"

Провінційність рідного регіону у випадку з творчістю цього донецького автора неабияк важить для створення ним окремого макросвіту у своєму черговому романі. Чесно кажучи, територіальна віддаленість від столичної еклектики завжди сприяла народженню оригінальних жанрів, а переможцем частенько виявлявся той, хто залишав центр заради периферії. Що ж до специфіки саме шахтарського краю, то одеський письменник Юрій Олеша, відбувши у 1930-х роках творчу поїздку на Донбас, значив, що поняття столиці віднедавна знищене. «Где главный город нового мира? – мучився він. – Может быть, лучшие умы сосредоточились там, где будет главное место по добычи угля?» Сучасну літературу Донбасу читав: Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО

В оригіналі фільм, що йде в українському прокаті під назвою «Клони», називається «Сурогати». Він розповідає про майбутнє, в якому стала можливою реалізація мрії кожного з нас – мати ідеальну зовнішність. Сурогат (тобто, замінник) в цьому фільмі – дивовижний робот із зовнішністю, обраною на ваш смак, яким можна дистанційно керувати за допомогою імпульсів мозку. Простіше кажучи, досконалий замінник вашого тіла. Глядач і автор: Олександра Киричук, "Останній кінопоказ"

Ми шукаємо дедалі більшого порозуміння з поляками, намагаємося переглянути й україно-російську історію, хоч часто це, м’яко кажучи, не вдається. Утім, «зациклившись» лише на двох напрямках, українці, на жаль, часто забувають про ще одного найближчого сусіда — Туреччину. Сьогоднішнє інтерв'ю ZaUA.org - з людиною, яка прямо зараз робить Україну популярною серед турків. Турецькою про Україну спілкувався: Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Нарешті, більш ніж через рік після офіційної прем’єри, український артхаусний фільм “Las Meninas”, що взяв участь у 24 міжнародних фествалях, іде в кінотеатрах на батьківщині. АВТОР: Олег Коцарев

Поки Роланд Емеріх (автор таких мегаблокбастерів, як «День Незалежності» та «Післязавтра») трейлерами свого нового фільму підживлює надію побачити зі зручної перспективи кінець світу до того, як він насправді настане, молодий та перспективний Крістіан Алверт («Справа № 39») зробив хід конем. Випередивши свого співвітчизника, він випустив у прокат фільм про те, що буде вже після.

Німецька письменниця Герта Мюллер 20 років тому отримувала постійні погрози у рідній Румунії (після того, як відмовилася стати інформатором таємної поліції тоталітарного режиму Чаушеску), а тепер стала 12-й жінкою за 108 років - лауреатом Нобелівської премії з літератури. Цьогорічного "нобеля" обирали з майже двохсот письменників 18 членів Шведської академії. Вони звели потенційних переможців до списку з п'яти - а потім голосували за єдиного кандидата, який повинен був отримати більше половини голосів.

У скандалі, що свого часу розігрався довкола імені цієї письменниці, а також з приводу її непересічних романів, вистачало як еротики, так і небуденної інтриги. Преса й досі нетямиться з приводу того, хто ж ховається за псевдонімом цієї невловної авторки. Так, в одній демократичній газетці навіть провели власне розслідування на цю тему, а не менш національний сайт і досі закликає голосувати за кандидаток на спокусливу посаду «літературної хуліганки». Читав: Ігор Бондар-Терещенко