Перше і найочевидніше враження: потужне та стрімке кількісне поповнення літератури за час незалежності. З одного боку воно відбувалося природним шляхом, через прихід до літератури нових людей, в тому числі й тих, хто раніше й за інших обставин скоріше почали б писати російською або ще якоюсь мовою. Ще більш плідним джерелом стали заборонені й недосліджені сторінки української літератури в минулому. Слідкував за літпроцесом: Олег Коцарев

Якщо в прозовому письмі Андрій Курков постає персонажем виразно російської культури, не лише мовою, а й алюзіями, контекстом, бекграундом, то в есеях, нарисах і т.п. письменник уже беззаперечний представник України, який оперує суто українськими категоріями. У цьому сенсі читання Куркова може бути корисним для тих культурних україномовних людей, хто має бажання зрозуміти своїх російськомовних і російськокультурних колег. Автор: Олег Коцарев

Вчора закінчився новий столичний книжковий ярмарок під досить звучною назвою «Книжковий Арсенал». Як нескладно здогадатися, проходив він у Мистецькому арсеналі. Чи не єдиному прохолодному місці Києва у ці дні. Властиво, це був і ярмарок, і фестиваль, і виставка. У найбільшій частині Арсеналу продавалися книжки, а в одному місці навіть автомобілі від спонсорів. Видавництв було представлено не так, щоб дуже багато, але майже всі найактивніші. Та питання чому в Києві ніяк не з'явиться і фестивалю, і виставки львівського масштабу продовжує висіти в повітрі, хоча видавці говорили про гарні продажі книжок. А ідея Ющенка перетворити заводське приміщення в культурний центр виявилася вдалою. По книжки ходив: Олег Коцарев

„Донбас-тур” Сергія Жадана частина якого проходила місцями дії його останньої книги, закінчився, хоч і з присмаком скандалу, але успішно: письменнику кілька разів відмовляли у приміщенні, але виступи таки відбулася, народу прийшло багато. Розголос компенсував усі труднощі стосунків з бюрократією Луганщини та Донеччини. За Жаданом слідкував: Олег Коцарев

Як і годиться нормальній політизованій літературній дискусії, в скандалі з книжкою Василя Шкляра „Залишенець” і Шевченківською премією обговорюють переважно не саму книгу, а що хто з її приводу сказав. Спробую долучитися до тих нечисленних ораторів, які цю добру традицію намагалися перервати. Отже, про що суперечка? Чи справді книжка така гарна? Чи справді така зла й ксенофобська? Чи справді надто проста і „чорно-біла”? Чи варта вона врешті-решт такої уваги? Автор: Олег Коцарев

Спільними зусиллями Забужко і Шевельов вибудовують картину України 1990-х років – з її ілюзіями й розчаруваннями, першими кроками й відкриттями (іноді – відкриттями велосипедів), досягненнями в різних галузях, з економічними і культурними катастрофами. Обидвоє часом начинюють свої листи долею снобізму та месіанства, натякають, що їм нема з ким поговорити на рівних. Автор: Олег Коцарев