#кінорецензія
Український фільм Істальгія: найкращий спосіб полюбити батьківщину - квиток до Мюнхена
                
                Для героїв «Істальгії», еміграція  – це свого роду спосіб дереалізації дійсності. Не випадково, в фільмі так мало кадрів, покликаних зорієнтувати глядача на місцевості. Міста, в яких відбувається дія, практично невидимі, бо герої там насправді не живуть. Ті, хто виїхав, живе в спогадах, в надії на повернення. Ті, хто ще не виїхав, живуть в думках про перспективу еміграції. 
Кінокритик: Олександра Киричук
                
                
            
            
        
        
        
        
    Короткометражки Українські злі: банальні сюжети на злобу дня. А Портрет варто подивитися
                
                Не встигла вийти на екрани вітчизняних кінотеатрів  друга частина альманаху, «Україно, Гудбай», під зловісною назвою «Українські злі», як її зняли з прокату. Мовляв не правильно оформили документи. Можна було б повірити, аби в альманасі не було фільму про кохання до Януковича, точніше його портрета. Іронія ще й в тому, що у колах близьких до Президента його так і називають: «Портрет». Збірка короткометражок хоч і на злобу дня, але нуднувата, за виключенням фільму про Портрет. 
"Злих" встигла подивитися: Олександра Киричук
                
                
            
            
        
        
        
        
    Кіно про Росію Счастье мое Сергія Лозниці не вразило Канни
                
                Цьогорічні Канни – фестиваль без жодних скандалів і сенсацій. Критики вже нарекли його бляклим. Хоча для українців він був найбільш значущим, позаяк уперше в основній конкурсній програмі взяв участь ігровий фільм українських виробників – це стрічка «Счастье мое» режисера Сергія Лозниці, кінокомпанія SOTA Cinema Group. 
Чорнуху про Росію дивився Дмитро Рибаков 
                
                
            
            
        
        
        
        
    Аліса Тіма Бертона: моральна історія для бізнесменок-початківців. Від казки не залишилося нічого
                
                «Нео, прокинься - Матриця поглинула тебе - Прямуй за білим кроликом» - з цього часто цитованого заклику починається, як ви пам’ятаєте, шлях спасителя Нео до перемоги над так званою Системою у фільмі «Матриця». «Білий кролик» в «Матриці», стверджує Вікіпедія, є «однією з багатьох метафор метафізичного пробудження». Коли в фільмі - саме перед тим, як Нео зустрічає оракула - ми бачимо, як по телевізору транслюється фільм «Ніч зайців»; це символізує рішення Нео «прямувати за білим кроликом і зруйнувати владу Матриці».
Дивилася: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ" 
                
                
            
            
        
        
        
        
    «Повелитель бурі» проти «Аватару»: в чому правда, братe? Підсумки Оскара
                
                "Сподіваюся, у Вас все добре: маю надію на те, що Вам сподобався фільм «Повелитель бурі» - якщо це дійсно так і Ви хотіли б нашої перемоги, будь ласка, скажіть про це пану (імя пропущене) і всім своїм друзям, чий голос може вплинути на премію Оскар. 
Cкажіть акторам, режисерам, арт-директорам, дизайнерам спецефектів - якщо вони передадуть Ваші слова хоч би двом людям, то переможемо ми, а не фільм з бюджетом в 500 мільйонів. Нам потрібні незалежні фільми, щоб вигравало кіно, яке робите Ви і я, тож, якщо Ви вважаєте, що "Повелитель бурі" - найкращий фільм 2010 року, допоможіть нам!  
                
                
            
            
        
        
        
        
    Шерлок Холмс Гая Річі - удар по просвітницькому пафосу радянського кіно
                
                Як це не дивно звучить в епоху гегемонії Голлівуду, але детектив Холмс - один з найпопулярніших в світовому масштабі героїв поп-культури, створений англійським автором - для українського глядача є передусім явищем радянської культури. Завдяки культовим в СРСР численним екранізаціям детективних романів та, зокрема, неперевершеному Васілію Ліванову - нагородженому за роль Шерлока Холмса навіть званням кавалера ордену Британської імперії.
Дивилася: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ"