У дискусійній, на наш погляд, але цікавій статті "Що не так з українською дипломатією воєнного часу на Глобальному Півдні" Челсі Нґок Мін Нґуєн, яка працювала в ООН в Індонезії та Таїланді, пояснює, чому публічні заяви посла України в Індонезії Василя Гамяніна не сприяють поглибленню співпраці з однією з провідних азійських країн. Він зумів обурити як правих, так і лівих в Індонезії.

Україна воює за власне існування як незалежної держави. Росія за можливість зберегтися у анахронічній формі грабіжницької імперії. Втім у війни набагато більше учасників. Тих, хто поставляє «Хаймарси» нам. Інших, хто продає «Шахеди» ворогу. Тих, хто допомагає Україні фінансами та матеріалами. І тих, хто насилає українцям гуманітарну допомогу і, одночасно, подвоює обсяг торгівлі з Росією. Щоб краще оцінити їх мотиви, варто поглянути на глобальні процеси, які стоять за цією війною.