У майже щоденних повідомленнях, скільки снарядів випало на Мар`їнку, немає іншої інформації: у місті лишається близько тисячі дітей. І не працює жоден канал українського телебачення та радіо. Є телебачення та радіо Росії та «Новороссії». Дорослі уникають розмов про війну – є діти, в кого родичі воюють «на тому боці», є діти українських військових. Вчителі стверджують, що їхня справа навчати, а не ставати на якусь із сторін. Натомість, у кожній, навіть найменшій сільській школі – дбайливо оформлений «український стенд». Автор: Марія Старожицька, Київ – Курахово – Мар`їнка – Красногорівка – Слов`янськ – Миколаївка –Сєвєродонецьк - Щастя – Тепле – Плотина – Київ

Потрапили під обстріл, в одній семимісній машині їхало десь так шістнадцятеро людей, а в багажнику лежали діти. Будемо збирати гроші на броньований мікроавтобус. Доводиться вести переговори з обома сторонами, і скрізь проблеми. Невизнані республіки не хочуть випускати хворих, мовляв, привозьте гуманітарну допомогу. А українська влада просто не знає де їх дівати. Харківський волонтер Євген Каплін регулярно переринає лінію фронту, аби вивезти немічних і дітей. Записав: Олег Коцарев

Обстановка у прифронтових містах загалом нервова. Думка про те, а що коли завтра «вони», себто сепаратисти, повернуться не покидає місцевих. Це не гіпотетичні розмірковування киян про танкові удари з чернігівського напряму, не страхи одеситів перед слабким, хоча й небезпечним, Придністров’ям, не мобілізаційна готовність придніпровців. Тут добре розуміють, хто саме може повернутись і яким кривавим та нещадним буде те повернення. Настрої вивчав: Костянтин Воздвиженський

Потрапити з Маріуполя на фронт недовго. З нами чотири хлопці з морської піхоти. «Он там, - показує на південь. – зійшлися з нами владикавказці. Врукопаш. Але швидко п’ятами накивали. Спецназ. А цією дорогою ми полювання на зайців влаштували. Розсипалися і пішли по полю. З нами десантура була, хлопці під два метри зросту. І на одного зайця. Постріляли трохи, начальство телефонує, що там у вас таке? Нічого, відповідаємо. Заєць тільки маленький він був, на всіх не вистачило». Автор: Вадим Джувага Маріуполь-Гнутове

«За бортом» залишилися десятки хлопців, які у перші місяці війни прибували до столичного госпіталю з довідками, де не було вказано, що поранення боєць отримав саме в зоні АТО. «Улітку, в тому хаосі, таких випадків було дуже багато. І чи вдасться тим хлопцям добитися справедливості й оформити пільги – ще питання". Друга категорія - бійці добровольчих батальйонів. Вони випали з юридичного поля. Адже на початках не мали чіткого підпорядкування (Міноборони, чи то МВС, чи Нацгвардії). А три батальйони і досі залишаються без юридичного «даху». Автор: Олена Зварич