На супутникових знімках, які фіксують пожежі, ми побачили незвичну картинку – дві пожежі, які рівномірно віддалені від лінії фронту в обидві сторони. Припускаємо, що ми бачили наслідки артилерійської дуелі

8 травня і в наступні дні ворог намагався прорвати лінію фронту на північних рубежах в Донбасі, аби оточити наше угруповання в районі Сєвєродонецька. Для цього форсував річку Сіверський Донець в районі Білогорівки. Це був знатний бій, окупанти втратили більше тисячі людей та близько 70 одиниць техніки. ТЕКСТИ розібрались, що і як відбувається на цій ділянці фронту.

У недільному числі The Sunday Times вийшов репортаж журналістки Крістіни Ламб про роботу служб психологічної підтримки для українських добровольців на передовій. Троє жінок-психологинь розповідають про свій досвід роботи з бійцями, про методи, які вони застосовують, і виклики, перед якими постають. ТЕКСТИ пропонують переклад цього матеріалу з незначними скороченнями.

За зведеннями наших офіційних осіб із переліком населених пунктів, де ведуться бої, важко зрозуміти загальну картину. Не всі знають, де який райцентр знаходиться.

Хоча люди втомилися від війни, приймати мир на будь-яких умовах вони не хочуть. Працівник коксохіму Альберт Зимненко каже: не варто надавати окупованим територіям особливий статус — краще нехай залишаються у своїй, цитую, «ніщебродській резервації». Замість повітря — розпечена суміш пилюки та вугілля, замість дороги — напрямок, радіоприймач починає божеволіти. На одній хвилі — боротьба українського з сепаратистським мовленням. Автівку хитає на бетонних плитах. Під’їжджаємо до Авдіївки. Автор: Дар’я Куренная.

«Коли загоралися будинки, пожежники не виїжджали. Наша бригада виникла як добровільна пожежна дружина. Потім поранених відвозили на блокпости. А потім лупонуть разок - дроти лягли, вода, відповідно, відключається відразу теж. Ми почали ремонтувати. По газу теж так само призвичаїлися, пробита труба - бинтуємо відразу. З автомобільних камер вирізаємо смуги, з трактора особливо добре йдуть, жорсткі виходять». Мешканці села Павопіль, котре довгий час було в сірій зоні, самоорганізувалися і зуміли самотужки налагодити постачання електроенергії й газу через лінію фронту. Автор: Дмитро Кирилов, фото та відео Сергія Ваганова. Маріуполь - Павлопіль - Лебединське - Бердянське

"Сепар з'явився там, де має бути тихо. Працюємо наглухо", - четвірка, скуривши по останній, мовчки вийшла на стежку. Мовчки розтанула в сутінках... На позиції випили чай, з'їли вечерю, випили каву і вмили обличчя. Група не поверталася. Рації мовчали. Не було ані стрілянини, ані пожвавлення в ефірі. Мабуть, вирішили залишитися на днювання. Повернулася група в сутінках - з’явилися беззвучно, як привиди з туману. Спустилися в траншею, жадібно пили воду. Автор: Олександр Шульман, спеціально для Текстів

Стою на блокпосту неподалік від Маріуполя разом із військовими. До лінії фронту - 32 кілометри. На вулиці – мінус дванадцять градусів. У лице дме крижаний вітер, очі сльозяться. Після сорока хвилин перебування на вулиці я не відчуваю кінчиків пальців на руках і на ногах. Під стукіт моїх зубів нацгвардієць Коля (який уже восьму годину поспіль на чергуванні) зупиняє сірий немитий бус із луганськими номерами. Чергувала: Любов Величко