Скільки українців загинуло від голоду у 1932–33 роках? Війна за цю відповідь триває вже кілька років. У вересні вона спалахнула з новою силою через оприлюднення нових даних: 10,5 мільйонів жертв, з них 9,1 млн в Україні.Фахівці Інституту демографії наполягають на достовірності своїх розрахунків, зроблених у 2010 році: 3,9 млн загиблих та 600 тисяч ненароджених. У Національному музеї Голодомору-геноциду цифри демографів вважають заниженими, тому їх заперечують. Авторів звинувачують у проросійських поглядах та натякають на кримінальну відповідальність за злочин заперечення геноциду.

Texty.org.ua запрошують долучитися до футуристичної дискусії з провідними фахівцями. Ми будемо говорити про ключові фактори, що визначатимуть найближче майбутнє (10–20 років) і про те, як пристосуватися до них – нашим дітям і нам.

Команда “Текстів” запрошує долучитися до розмови про те, чому і за що насправді віддають свої голоси українці в різних регіонах України.У своєму дата-проєкті "Як популізм накрив Україну" ми дослідили, за які партії українці голосували на парламентських виборах упродовж 13 років – з 2006 по 2019 роки – і побачили, як в країні зростав популізм.

Тексти повезли Фейкогриза — новий додаток для браузера для боротьби з маніпулятивними новинами — у подорож Україною. У Харкові та Львові, окрім презентації, дискутували з місцевими журналістами про вплив дезінформації на їхні міста і шляхи покращення журналістики. Ми тезово викладаємо думки спікерів — учасників дискусії. І у Харкові, й у Львові ми обговорювали однакові питання, тому згрупували думки спікерів з цих двох міст за темами. Записали: Надія Романенко, Єлизавета Доронцева

Достатньо вагомому ньюзмейкеру (гравцю, який створює подію, котра стає новиною) запустити певну тему та генерувати якомога більше інфоприводів, а також провокувати своїх опонентів на відповіді – і медіа, навіть якісні, писатимуть про це. Навтіь коли подія надумана і створена суто для піару та не має нічого спільного з реальністю. І це ще не все: в більшості випадків ЗМІ самі не пишуть у своїх публікаціях, що тема – нікчемна, запущена лише для піару. Щоправда, якщо хтось із учасників дискусії говорить про це за них, то таке твердження зазвичай поширюється добре. Так само, як і повідомлення про контратаки – асиметричні піарні дії опонентів ініціатора тем. Автор: Артем Захарченко, Центр контент-аналізу, директор з досліджень

Зброя в руках бандита — зло. Зброя в руках правоохоронця, який захищає від бандита, — добро. «Токсичний» контент в руках журналіста або політика є інформаційною зброєю, тобто, засобом поширення ідеології, підтримки власної та боротьби з ворожою. Чим породжена токсичність у медіа та як їй протидіяти, говорили на Львівському медіафорумі. Конспект: Вікторія Гончаренко. Фото: Надя Миколаєнко

Політичні і новинні програми на ТБ не мають нічого спільного з незалежною журналістикою, свободою слова і вільним обміном думок. Українців примушують жити у сконструйованій реальності, й переглядаючи різні канали, неможливо розібратися, що насправді відбувається в країні. Суть подій тоне у демагогії, нав’язаних власником рамках, місиві з чорнухи й кримінальної хроніки. Це все також не має нічого спільного з бізнесом. Ліцензії на мовлення в цих умовах можна порівняти з ліцензіями на право додавати віруси гепатиту в питну воду — і роздавати її людям, щоб потім продати ліки. А інформація в сучасному світі цінна не менше, ніж чиста вода. Автор: Роман Кульчинський