Ми звикли до того, що наші співгромадяни масово працюють за кордоном – в країнах ЄС, у Росії, навіть у Азії. Однак є й такі, що їдуть в Україну працювати з інших держав. Це свідчить про те, що у нас ще не найгірше. Принаймні, краще, ніж у низці країн Африки, В’єтнамі, Китаї чи Молдові, які постачають до нас основну масу гастарбайтерів. Але невже у нас краще, ніж у Білорусі? Білоруських заробітчан в Україні досліджував: Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

«Амністія» визнала Ігоря в'язнем сумління», - ці слова я почув у трубці від Ірини, дружини Ігоря Коктиша, білоруського дисидента, який сидить в української тюрмі. Парадокс, але прозвучало це радісно, адже головне слово тут не «в'язень», а «визнала» і «Амністія». АВТОР: Антон Зікора

Міждержавний приміський поїзд – найкраща ілюстрація шляху розвитку двох країн. Бо щоб зрозуміти, що таке «два світи – два способи життя», достатньо просто перетнути українсько-білоруський кордон. Бажано це робити не потягом чи літаком – практична відсутність в Мінську зовнішньої реклами та чистота добре заасфальтованих вулиць чітко підказують, що ви не в Україні, але не більше. Для повноцінного розуміння білорусів, кордон потрібно перетнути електричкою, Сарни-Столін. На щастя, наша залізниця та їхня «чыгунка» дають нам можливість скористатися таким атракціоном. Мандрував: Микола ПОЛІЩУК