Експорт металу годував Україну протягом усієї історії незалежності. Та минулого року він знизився у двічі, і зрівнявся з експортом продуктів, який постійно зростає. І навіть уряд не чинив перешкод експорту зерна. Важка ситуація на світових ринках примусила українську владу до цивілізованості, стримала апетити чиновників і «своїх» фірм. Та для повноцінного розвитку сільського господарства повинно бути більше економічної свободи і гарантія, що бізнес не "відіжмуть". Автор: Владимир, учасник спільноти ТЕКСТІВ, графіка: Дмитро Мокрий-Вороновський

Україна має вже чимало «кластерів» - успішних господарств, які годують не тільки їхніх власників, а й усю державу. Та й інші країни також. ЗМІ часто пишуть про вимирання українських сіл, наводять страхітливі приклади. Цей плач став загальнонаціональним мейнстрімом. Й у тому є велика частка правди. Але на селі так само як деінде: одні підприємства вимирають – інші ж процвітають. Багатими селами їздив: Ігор Петренко

Сільське господарство одна з небагатьох наших галузей, котра в зростає. Мало того, на відміну від металургії, аграрний сектор має хороші перспективи, адже продукти постійно дорожчають. З іншої сторони сільське господарство це ризикований бізнес і без допомоги держави він не обходиться в жодній країні світу. Знаток схем: Тимофій Крамарів

Уряд постійно розповідає про зростання ВВП. Проте більшість українців не відчувають «покращення» навіть згідно із офіційною статистикою. Навіть у галузях, які демонструють зростання зарплата сміхотворна і основні доходи осідають у кишенях великих підприємців, котрі контролюють галузь. «Тексти» проаналізували кілька вимірів зростання ВВП. Із статистикою розбирався: Тимофій Крамарів

Коли світові ціни на пшеницю зростають на 75%, як це сталося протягом минулого року, у США це означає, що хлібина дорожчає з $2 до з $2,10. Однак якщо ви живете в Нью-Делі, таке астрономічне подорожчання справді має значення: подвоєння світових цін на пшеницю означає, що пшениця, яку ви принесете додому з базару, щоб вручну змолоти на борошно і спекти чапаті, коштує вдвічі більше. Зі страху перед неможливістю придбати достатньо зерна на ринку кілька багатих країн (Саудівська Аравія, Південна Корея та Китай) зробили незвичайний крок – купили чи орендували землю в інших країнах, щоб на ній вирощувати для себе зерно. Автор: Лестер Браун, Foreign Policy

Нещодавно ми опублікували статтю у якій пояснюється, як політика уряду Азарова нищить наше сільське господарство. У нинішньому матеріалі автор детально описує традицію радянського, а потім і українського управляння аграрним сектором. Матеріал спочатку вийшов у блогах, але на прохання ниших читачів ми виставляємо його у стрічці статей. Автор: Владимир