Вибір редакції

Ми прочитали позов про конфіскацію нерухомості екс-власників ПриватБанку у США і можемо зробити висновок: якби українські журналісти вміли будувати розповідь так, як це роблять американські прокурори, то наше суспільство знало б значно більше про те, чому Приватбанк у 2016 році довелося рятувати через націоналізацію. Далі — витяги з тексту позову. Номери на початку збігаються з нумерацією параграфів в оригіналі.

В той час як на Заході гаряче дискутують про подолання колоніального синдрому, в Україні воліють не помічати імперські маркери і залишають тим самим простір для можливого реваншу.

Ми знайшли єврейське кладовище на березі Інгулу, відвідали розташований поруч закинутий німецький цвинтар. Степ приховує кістки і надії багатьох. “Отут угорські могили з часу Другої Світової… Там закопали німецьких солдат, чорні археологи люблять приходити сюди… Євреїв, очевидно, розстрілювали на цьому схилі…” – невтомно розповідає Олег за кермом старих «Жигулів». “Молодий чоловіче, ключ до Півдня – один, – пояснює мені інтелігентний літній священник, або, як тут кажуть «батюшка», Микита Чудинович. – Геноцид 1930-1933 років. Усе. Більше анічого”.

Опубліковано одночасно Texty.org.ua і Liga.net

Часто електоральну географію України звужують лише до відмінностей між кількома регіонами – наприклад, Сходом і Заходом. Таке спрощення проводить штучні кордони. Водночас, справжня картина значно цікавіша.

Масова загибель бджіл непокоїла багатьох протягом двох попередніх сезонів. Пасічники терпіли збитки та звинувачували сільгоспвиробників. Останні вину заперечували, хімічні компанії доводили безпечність своїх препаратів. Медіа про це писали, читачі обурювалися. Але досліджень ніхто не проводив, тож дискусія й звинувачення ґрунтувалися радше на інтуїції. І ось нарешті в київському Інституті екогігієни і токсикології ім. Медведя, результати досліджень якого визнаються галузевими органами ЄС, провели кілька аналізів трупів загиблих бджіл. І вони дали несподівані результати.

Схоже, що динаміка захворювання для різних областей показує соціо-культурні відмінності різних частин України. Наприклад, за поширенням коронавірусу можна побачити, яке свято для різних областей більш масове: Великдень чи "першотравень".

Упродовж 1940—1944 років за дроти Аушвіцу потрапили 5 груп українців: мешканці Закерзоння (території на захід від сучасного польсько-українського кордону); військовополонені офіцери та бійці Червоної армії з Наддніпрянщини та Східної України; члени ОУН (бандерівської) родом із Галичини та Волині; остарбайтери — молоді хлопці та дівчата з усіх куточків України і, нарешті, останніми — євреї з Закарпаття. Більшість українських жертв Аушвіцу не дожила навіть до «маршу смерті», як назвали самі в’язні пішу евакуацію Аушвіцу, розпочату 18 січня 1945 року.

За останній рік ми додали до нашої бази псевдосоціологів та прихованих піарників близько 50 «політичних експертів».Три десятки з цих «псевдоекспертів» піарили Віктора Медведчука, Вадима Рабіновича та їхню партію «Опозиційна платформа — За життя».Ми помітили кілька однотипних схем в їхній роботі.

Одним із перших випадків, коли на сільській церкві зняли бляху, була церква у Криворівні в Карпатах. На це пішло 30 робочих днів у 2011 році. Готував парафіян до такого кроку священик Іван Рибарук, це тривало 15 років.