Матеріали автора Ольга Самсоненко

24-річний Денис Харченко і 27-річний Олег Тіпікін — морські піхотинці, чернігівці, обоє служили в 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Берлінського в Маріуполі. Були серед перших воїнів, які прийняли бій і утримували місто, доки могли. Потрапили в полон. Вже два роки за них борються рідні.Дениса російська влада засудила до 18 років ув’язнення за вигаданий злочин. Олега заслали до Мордовії в табір суворого режиму.Матері Дениса й Олега розповіли, як їхні сини потрапили в полон, як вони їх шукали і як намагаються наблизити їхнє повернення додому. Обидві Тетяни виховують молодших донечок і підтримують одна одну.

Серед жертв російського ракетного удару по Києву 29 грудня 2023 року – 27-річна футболістка Вікторія Котлярова та її мама. Вони загинули разом на роботі. 23 грудня Вікторія одружилася, у січні їй мало виповнитися 28 років.

“У вас тут сніг коли-небудь тане чи завжди холодно? — жартує Наталія Білоус. — Вдома зараз плюс 25, дзвонили друзям”.Разом із чоловіком Сергієм Задорожнім і мамою Галиною Вінниченко вона переїхала до Чернігова з Голої Пристані Херсонської області. Містечко за 11 кілометрів від Херсона окуповане росіянами вже 22 місяці, з перших днів повномасштабної війни. До вторгнення там мешкало 14 тис. осіб.

31 грудня 2022 року 140 українських військових, серед яких був і 30-річний Олексій Ануля, кікбоксер із Чернігова, повернулися з російського полону. Олексій розповів про тортури, побої, катування електрошокером і голодом. Далі його пряма мова.Read this article in English

46-річна Надія Руденко нещодавно переїхала до Чернігова з Андріївки Михайло-Коцюбинської громади. Дві гучні трагедії торік мали для неї фатальні наслідки: 22-річний син Костянтин загинув від ракетного удару на Яворівському полігоні. Через кілька місяців загинув її 41-річний чоловік Павло — від ракетного удару по навчальному центру "Десна" на Чернігівщині. 45-річний рідний брат Сергій Федько поліг у бою на Луганщині.

Уранці 24 лютого 2022 року Алла Телень з села Новоселівка, що за кілька кілометрів від Чернігова, спостерігала, як трасою через село пролітали автівки. Містяни панічно виїжджали з міста, сподіваючись пересидіти оголошену Путіним війну десь у тихому селі.Їхали на північ і схід, не знаючи, що прямують назустріч колонам російської військової техніки, яка швидко наближалася до обласного центру, безперешкодно перетнувши український кордон у КПП “Сеньківка”. Уже через кілька годин тисячі тих, хто рушив з міста в цьому напрямку, потрапили в епіцентр боїв або в десятки окупованих російською армією сіл, виїхати з яких упродовж лютого-березня було або неможливо, або вкрай ризиковано. (Так само, до речі, відбувалося й у Київській області — детальніше читайте тут).Ця історія – з циклу про оборону Чернігова у лютому-березні 2022 року та доповнює інтерактивну реконструкцію про ці події (матеріал дивіться тут).

— Трохи збили температуру, але нижче за 39 не падає. Сьогодні (20 березня — ред.) була третя операція, завтра наступна, — розповідає телефоном 19-річний Дмитро Терещенко, солдат 119-ї бригади ТРО, окремого 167-го батальйону з позивним "Чемпіон", чернігівець. — Видаляють осколки. Вони в легенях, у нирках, у шлунку. Броня зовсім не захистила, усе пройшло крізь неї, — додає він. — Лікарі кажуть, що тепер у мене два дні народження. Бо з такими травмами не виживають.Read this article in English

11 жовтня з полону повернулися 32 українських військовослужбовців. Серед звільнених – 22-річний Олександр Макаревич з Чернігівщини, який служить у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців від вересня 2021 року. Він зник безвісти 26 червня цього року під Бахмутом Донецької області. До 10 жовтня родина нічого про нього не знала.Read this article in English