Матеріали автора Олеся Ісаюк

Статті

Особисті травми, завдані в радянський час, і нинішня українська політика. Чому ми обливаємо брудом власних лідерів?

Блогерка Анна Оскоміна, яка стала головою ОСББ у будинку, де мешкає, зіткнулася з нищівною критикою та судовим позовом. Казали, що вона вкрала гроші. Суд завернув позов через відсутність підстав для розгляду справи. Але незадоволені не заспокоїлися. Українці лають лідерів — знизу догори. Багато хто може пригадати історії, коли здібну людину, яка обіймає владну посаду, на будь-якому рівні просто-таки заїдають. Причина у психологічних травмах, які пережили більшість українських родин. Авторка: Олеся Ісаюк, Національний музей-меморіал “Тюрма на Лонцького”, Центр досліджень визвольного руху.
Фрагменти

Синдром російського інтелігента і бажання жити «без політики» (Точка зору)

У політичних дискусіях постМайданих часів чимало розумних і проукраїнськи налаштованих людей керуються дуже далекими від реального життя поняттями і, базуючись на них, виголошують свої аргументи. Одним із проявів такої політичної інфантильності є острах політики, бажання її уникнути навіть на політичних акціях, таких як Марш захисників, котрий відбувся в День Незалежності.
Статті

5 хвиль українських в'язнів Аушвіцу: селяни, червоноармійці, бандерівці, остарбайтери і євреї

Упродовж 1940—1944 років за дроти Аушвіцу потрапили 5 груп українців: мешканці Закерзоння (території на захід від сучасного польсько-українського кордону); військовополонені офіцери та бійці Червоної армії з Наддніпрянщини та Східної України; члени ОУН (бандерівської) родом із Галичини та Волині; остарбайтери — молоді хлопці та дівчата з усіх куточків України і, нарешті, останніми — євреї з Закарпаття. Більшість українських жертв Аушвіцу не дожила навіть до «маршу смерті», як назвали самі в’язні пішу евакуацію Аушвіцу, розпочату 18 січня 1945 року.

Підтримайте нас