«Приїхав би до нас до Дніпропетровська на екскурсію, тоді би так радісно це не шейрив», - прокоментувала місцева журналістка Марина Давидова мій перепост зображення великого банера на стіні дніпропетровського автовокзалу, на якому противники екс-регіоналів написали: «Оккупационный блок. Единственная оппозиция к Украине». І пояснила, що мала на увазі: «Місто поділене на зони впливу, чорнуха – відрами, цистернами. Яка там сучасна Європа, ви про що! Середньовічне мочилово, гризня і лайнокидання. Це так, якщо дуже коротко». Текст: Роман Кабачій

«Ми часто не погоджуємося із редакційною політикою, але пишемо в газетах те, що нам кажуть писати», - можна було почути на організованій Інститутом масової інформації в Одесі медіавечірці. Себто, одеські журналісти знають, де лежить правда, але користуються нею лише особисто, не поширюючи її на адресата своєї інформації. Чому так, експерти ІМІ розбиралися як із самими представниками одеських ЗМІ, так і в рамках додаткових досліджень. Досліджував Роман Кабачій

Сама по собі прозорість медіавласності не вирішує всіх тих проблем, з якими зіткнулося сьогодні українське суспільство. Однак вона дасть можливість вирішити пов’язані з нею питання — зокрема, монополізації регіонального медіаринку, або повністю безправного положення журналістів, які не можуть захистити свої трудові права та часто отримують зарплати в конвертах. Автор: Олена Голуб, Інститут масової інформації

Замість конвеєра, який штампує журналістів за радянськими ГОСТами, потрібні маленькі лабораторії, де практики навчають ремеслу в режимі хендмейд. Автор: Отар Довженко, журналіст, викладач УКУ