#житомирщина

Статті

1939-1945: НЕПИСАНА ІСТОРІЯ. Мій дід мав загинути на війні як мінімум п'ять разів

Кажуть, що людині на все життя відведена певна кількість особливо щасливих випадків. Якщо це дійсно так, то я розумію, чому мій дід Никитюк Петро Павлович не виграв авто в лоторею, не знайшов скарб і не став великим начальником, а прожив скромне життя українського колгоспника. Все неймовірне щастя, яке йому було відведене, було використане під час війни.
Архів: Блоги

Щоденники мотоцикліста. Дні 8-10. Полісся: Штунд на мотоциклі, Чорнобильська пуща та вирубування лісів. ФОТО

Статті

Автопортрет Шевчука замолоду. Письменник видав спогади

„На березі часу…” цікаво, пізнавально й натуралістично фіксує дух доби. У що люди вдягалися, як говорили, у які ігри гуляли діти. Цікаві моменти із новітньої історії Житомира, як то перехід житомирських євреїв на російську мову. Також чудово видно такі ментальні речі, як чергове проблематизоване становлення української ідентичності в чергового покоління. Прикро тільки, що читач не знайде для себе відповіді на питання: „а як же вдалося Валерію Шевчуку зберігати таку „чесність з собою” та всерйоз не постраждати?” Але попри помилки й невеселі гендерні стереотипи минулих поколінь українських письменників, книга „На березі часу…” залишається безперечним „must read”. АВТОР: Олег Коцарев

Підтримайте нас