1921-го року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв’язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще впродовж років тривала майже на всіх теренах України. Відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть». ZaUA.org пропонує нашим читачам новий роман Василя Шкляра "Чорний Ворон". Цього тижня ми надрукуємо кілька уривків із першої частини, яка була опублікована в останньому числі часопису "Сучасність". Продовження роману вийде в наступних числах журналу, а повністю "Чорного Ворона" має надрукувати - окремою книжкою під назвою "Залишенці" - Клуб сімейного дозвілля.

Піар-технологи Віктора Януковича «розкрутили» бренди «шахтарського характеру» Прем’єр-міністра й загальної підтримки Донбасом «нашого Янека». За допомогою штучно насаджених міфів про героїчну специфіку краю та особливі властивості його мешканців маскується експлуатація місцевого люду тамтешніми скоробагатьками. Життя Донбасу підсумовував: Віктор НЕСТЕРЕНКО (для журналу "Сучасність")

У свіжому числі журналу можна прочитати: - "Зміни треба було робити всім разом" - інтерв'ю Павла Вольвача з Сашком Положинським;

Журнал “Сучасність” існує вже майже 50 років – заснований демократичним крилом ОУН, він на початку 90-их був надзвичайно популярним в Україні, але поступово втрачав популярність, і торік було схоже, що журналу вже кінець. За його відродження взявся реанімаційний колектив у складі політика В'ячеслава Кириленка, видавців братів Капранових і головного редактора Тараса Федюка. Учора в Могилянці “Сучасність” показала, що вона розуміє під гаслом “повернутися до людей”. Фото: Олександр СЕНЬКО

Як той англійський професор, який після виходу першої збірки Кіплінґа танцював за кафедрою "Нарешті справжня література!", я стою посеред вагону метро з журналом "Сучасність" №5 за 2009 рік і дивлюся на пасажирів зі змішаним почуттям. З одного боку, мені хочеться кричати їм "Читайте Забужко, вона не гірше Донцової!", з іншого, спершу варто почитати все, а не тільки шматки. Однак опубліковані у "Сучасності" уривки вперше за кілька останніх років торкають - і вперше за кілька останніх років від прочитання рідної літератури відчуваєш щось близьке до оргазму катарсису. Автор: Омелян Тарнавський, "Сімейна бібліотека"