«На уроках хлопці жують чіпси і грають у мережеві ігри в телефонах, вчителя ніхто не слухає», - описує атмосферу на уроках в одному з київських ліцеїв учениця 5-го класу. Перед нами піраміда, непорушна вершина якої - смартфон. Під нею метушаться батьки, вчителі і діти. Вершина стає центром дитячої уваги й інструментом контролю для батьків. Невідомо тільки, що робити вчителям у цій системі координат? Не вдавати ж, що вершини немає?