Ми не дочекалися “зеленого коридору”. Через два місяці після початку війни вирушили з окупованого Бердянська своєю машиною разом з такими само зневіреними людьми, коли зрозуміли, що в рідному місті стало зовсім небезпечно. Просто долучилися 30-ми до колони, про яку напередодні дізналися з вайбер-чату

«У місті ставало дедалі небезпечніше для жителів з активною проукраїнською позицією», — розповів ТЕКСТАМ Twitter користувач Гошик Вінницький у відповіді на запитання, як вони наважилися ризикнути виїхати.«Донька дедалі частіше жалілася на головний біль і прокидалась уночі з криками — ми жили неподалік Чорнобаївки, тож чули цілодобові вибухи, бачили й відчували все, що там відбувалося. Дорослі залишилися без роботи й грошей. Засобів для життя ставало щоразу менше, в місті погіршувалася ситуація з продуктами».Гошик Вінницький — анонімний акаунт (створений у 2015 році, має понад 1,7 тисячі фоловерів), автор якого — реальна особа, мешканець мікрорайону Шуменський. Упродовж війни писав про те, що відбувалося в тимчасово окупованому Херсоні: про обстріли, ціни, пошуки необхідних ліків тощо.«Новин з Херсону від мене, найімовірніше, більше не буде. Ми вирвалися з окупації. Чотири дні жили в автівці», — так починається його історія евакуації. З дозволу автора публікуємо цю історію, яку він розповів у Twitter-треді.

На цьому наголосив представник ГУР МО України Вадим Скибіцький, повідомляє прес-служба розвідки.

27 квітня на сайті Законодавчих зборів Красноярського краю РФ була опублікована новина про те, що депутати краю підтримали постачання зерна з Херсонщини, яку частково окупувала Росія

Вкрай важливо пам’ятати про подвиг мешканців окупованих міст і сіл України, які беззбройними вийшли проти армії окупантів.

На вулицях тимчасово окупованого Бердянська російські військові патрулі можуть забрати будь-кого, перевіривши паспорт та вміст телефону. Затримують і мордують активістів, чиновників, підприємців, селян. Щодня містяни дізнаються про нові й нові арешти. Учасників мітингів, що відбувалися упродовж перших трьох тижнів окупації, російські військові викрали й катували, змусивши записати відео із закликами до примирення.Як це було, і що відбувається сьогодні в курортному місті на березі Азовського моря – в матеріалі з Бердянська.

У місті стає дедалі важче виживати.

“На 4 травня записалося 708 осіб, на 5 травня – 530, на 6 – вже 340", – швидко відповіла жінка зі списком у руці перед відділенням "ПриватБанку". "Це запис на отримання готівки з карток” – пише на своїй фейсбук-сторінці жителька Бердянська Анжеліка Бабич, розповідаючи, як місцеві жителі виживають у місті, тимчасово окупованому армією РФ:

Журналістка Ольга Худецька розповідає про власний досвід знайомства з роботою ОСББ під час війни в місті Ірпінь.

Світлана Павленко, староста села Колонщина поблизу Києва (близько 20 км по трасі Київ – Чоп) та ще кількох навколишніх сіл, з початком війни залишилася вдома – в неї господарство, корова.