Боротьба з коронавірусом в Україні — це персональний квест на виживання, який кожен проходить сам — в міру свого здоров’я, мудрості, фінансових можливостей та особистих зв’язків. Внесок державної системи охорони здоров’я у цю боротьбу, відверто кажучи, не такий, щоб на нього надто розраховувати. Якщо перебіг хвороби не безсимптомний і потребує лікування — лайфхаки вам у руки.

Оптимістичні повідомлення від міністра Степанова про значний запас вільних ліжок не витримують перевірки реальністю. Варто негайно змінити методологію для того, щоб розуміти справжню ситуацію на місцях.

У світі і в Україні триває пандемія ковіду, але попри це 1 вересня українські діти сядуть за шкільні парти. Готовність навчальних закладів до подібних викликів, рекомендації української влади про те, як убезпечитися в цій ситуації, викликають дуже багато запитань. Тексти вирішили поговорити на цю тему з Оленою Парфьоновою, співголовою громадського об’єднання «Батьки SOS». Ця авторитетна і відома громадська ініціатива займається висвітленням проблем освіти та пошуком шляхів їх вирішення.

За даними Центру громадського здоров’я, станом на 20 серпня в Україні зафіксовано 2 134 нових випадки коронавірусної хвороби COVID-19.

Степанов не розуміє, що медзаклад переходить зі статусу розпорядника бюджетних коштів у системі Казначейства в статус одержувача бюджетних коштів. МОЗ не платить зарплату. Заклад, як підприємство, отримує кошти за договором із НСЗУ за виконану роботу, а потім формує власну політику оплати праці А люди прийшли й починають обіцяти, не знаючи, як це реалізувати. Відвертий «совок».

Якщо брати приклад Південної Кореї та інших країн, на таку кількість населення, як в Україні, потрібна щонайменше тисяча тестів на день. Без широкого тестування ми не знаємо, наскільки серйозною є ситуація з епідемією прямо зараз, і не можемо зробити прогнози. Ми не можемо ухвалювати обґрунтовані рішення, коли варто закінчувати карантин. Без швидкого і надійного тестування ми втрачаємо час для порятунку важких хворих.

«Кров із живота пораненого вигрібаєш пластиковим стаканчиком, з якого ти ще нещодавно чай пив, бо у тебе нема відсмоктувача, потім цю ж кров ти віддаєш анестезіологу, і він заливає її назад у вену пораненого. При цьому медик вручну дихає за пацієнта, а той знаходиться у поверхневому наркозі». Ми поговорили з керівником експертної групи з питань надання екстреної медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України Олександром Данилюком. Записав: Денис Самигін