– Доброго дня! Скажіть, Олена ще не зʼявилась? – Ні. Я Вам казала, телефонуйте до її начальника. – Я б з радістю, та він теж не відповідає. Це виглядає так, ніби Ви навмисно саботуєте надання інформації? – Нічого ми не саботуємо, – обурюється голос в телефоні. – Ми тут чи не єдині, хто відповідає на дзвінки, всі тільки нам і телефонують, працювати ніколи, – скаржиться співрозмовниця. Цілими днями телефонують... Начальник точно є, я сьогодні його бачила. Будь ласка, не дзвоніть сюди більше, я вам нічим допомогти не зможу. Шукала: Євгенія Дроздова

Дмитро Кункін провів в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона 10 років, розчарувався у можливості бути науковцем та втомився працювати на успіхи начальства. Він кинув НАНУ після того, як науковий керівник попросив $15 тисяч за допомогу в підготовці дисертації, і створив свій бізнес, який займається інноваціями – біозварюванням. Цією технологією Дмитро займався в Інституті.Текст: Любов Величко

Напівтемним коридором зі швидкістю равлика йде дідусь зі стосом паперів, які від руки списані чорним олівцем. Його потерті підошви майже не відриваються від паркету, створюючи характерний звук човгання. Якщо заплющити очі, може здатися, що це іде зомбі з серіалу «Ходячі мерці». Стає моторошно. Чоловік зайшов у відділ із табличкою «центр практичної інформатики». Цікаво, що він там робитиме?..Текст: Любов Величко