Венеційський кінофестиваль є найстарішим кінофестивалем в світі. Він був заснований 1932 року за ініціативою фашистського диктатора Беніто Мусоліні. Як це не дивно, незважаючи на своє «походження», протягом перших кількох років йому вдавалося зберігати повну політичну незаангажованість. «Доктор Джекіл і містер Хайд» - цей знаменитий фільм жахів Рубена Мамуляна, приміром, відкривав його першу програму. Щоправда, ця радісна аполітичність тривала не надто довго. Автор: Сергій Климко

В ці дні, з 8-го по 16 вересня у Мюнхен проходить фестиваль «Дні українського кіно». Ця подія, на жаль, випадає із звичного контексту традиційних Днів кіно, коли кіномани збираються докупи, аби відкрити для себе незнану територію. Ну, уявіть собі «велику» прес-конференцію за участю українських кіно діячів, на якій у вигляді масовки присутні близько десятка «юкрейніан» журналістів і жодного німецького. Відверто кажучи, вчергове (тепер уже у Німеччині) почути від Андрія Халпахчі розповідь про непросте становище вітчизняного кіно – ну, це вже навіть не смішно. АВТОР: Сергій Неретін, Перший національний канал, автор та ведучий програми «Кіно.UA», Мюнхен, з місця подій

«Годзілла» - фільм про страх ядерної війни, «Птахи» - про жорстоке материнське супер-его, «Дитина Розмарі» - про невроз та страх дітонародження, «Екзорцист» - про загрозливу жіночу сексуальність, вампіри – метафора СНІДУ, а зомбі – втілення дегуманізованого суспільства споживачів. Фільми жахів завжди надихали на подібні метафоричні прочитання та викриття прихованих сенсів. Не в останню чергу це пов’язано з модою на психоаналіз: будь-які страхи (а страх, як відомо, є основою цього жанру) закорінені в несвідомому, а все, що пов’язане з несвідомим, потрібно інтерпретувати. Автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"

Фільм "Дев'ятий округ" південноафриканського режисера Ніла Бломкампа два тижні поспіль утримував лідерство з касових зборів. Ті, хто його подивився, знають, що у ньому йдеться про популяцію іншопланетних "люмпенів", чий корабель розбився коло Йоганнесбурга. За фільмом, уряд "закрив" іншопланетян у карантинній зоні - т.зв. Округу 9. А потім в один прекрасний день, через перенаселеність території, їх попросили залишити помешкання. За матеріалом Newsweek

Відомий режисер Тоні Скотт («Голод», «Ворог держави», «Справжнє кохання»), брат ще більш відомого режисера Рідлі Скотта («Той, що біжить по лезу бритви», «Чужий», «Тіло брехні») зняв фільм про захоплення поїзда групою… терористів, ні, просто злочинців. Автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"

Як сказано в трейлері «Безславних виродків», цього разу нам пропонують подивитися на війну «очима Квентіна Тарантіно». При цьому, Тарантіно при кожній нагоді заявляє, що сама по собі Друга Світова його мало цікавила, він не надто заглиблювався в історію і зовсім не переймався відтворенням історичної конкретики. «Месидж» Тарантіно цілком очевидний: єврейська помста приходить з екрану кінотеатру. Автор: Оксана Щусь, "Останній кінопоказ"

Український кінематограф часів незалежності виштовхнув на поверхню, за великим рахунком, лише одне режисерське ім’я - Олесь Санін. Сім років тому він зняв фільм-епос «Мамай», за яким його і досі представляють на публіці. Сам Санін, звісно, не бажає залишатись в історії автором одного твору, але й знімати полову теж не хоче... А взагалі, він постійно щось робить – продюсує фільми, робить рекламу, режисує політичні збіговиська… Такий «енерджайзер» міг би спокійно стати своїм у Голівуді. Ба, навіть більше – йому періодично надходять звідти запрошення, проте українець не поспішає на них відгукуватися. Чому ви стали режисером?

Славетний режисер розповів ZaUAorg про співаючих секс-бомб, Київську Русь як колиску України, про пропозицію стати послом Польщі в Росії, про те, що власними фільмами він бореться з обридливим постмодернізмом і не тільки. Розмовляв: Сергій НЕРЕТІН, Кіно.UA, Перший національний

Прем’єра стрічки «Джонні Д» (в оригіналі «Public enemies» - «Вороги суспільства») відбулася 22 липня. Саме цього дня 1934 року в Чикаго було застрелено легендарного грабіжника банків Джона Діллінджера, коли той виходив з кінотеатру «Біограф» після показу фільму під назвою «Манхеттенська Мелодрама» з Кларком Ґейблом в головній ролі. 75 років потому подробиці цієї історичної події, відтвореної режисером Майклом Маном, можна побачити на екранах українських кінотеатрів.

Можна собі уявити, наскільки диференційованою є аудиторія фільму «Гаррі Поттер та напівкровний принц». Серед його глядачів є ті, хто прочитав всі книжки та бачив всі попередні фільми; ті, хто не читав книжки, але бачив всі (частину) фільмів тощо. Цілком логічним буде припустити, що досвід перегляду останньої частини у представників всіх цих груп суттєво відрізняється. Глядач і автор: Оксана Щусь ("Останній Кінопоказ")