Чи варто вести війну далі? Чи повинні і далі гинути українські солдати у боротьбі за свою землю? Чому мирне населення повинне страждати? Чи передбачається якась компенсація за життя на лінії вогню без елементарних благ, які мають інші українці в постійній небезпеці? Відповіді на ці питання постійно турбують жителів прифронтових територій. Вони чекають відповідей на них від президента, парламенту та уряду — але поки що так і не дочекалися. Порошенко не пояснював, а Зеленський, схоже, і сам не має відповідей. Текст: Любов Величко

Спроба втілити в життя небезпечні для України Мінські протоколи – не нова. До цього обережно і з купою запобіжників підходив Петро Порошенко. За таких спроб влада загалом та Президент зокрема перебували під ураганом критики: їх звинувачували у зраді та здачі національних інтересів на користь Росії. І що дивно – частина політиків тоді здіймала неймовірний галас, а зараз, коли країна на усіх парах іде до втілення «формули Штайнмаєра» без жодних запобіжників, мовчать, як риби. Автор: Володимир Пастушенко

Зеленський: "Я за крісло не тримаюсь. Поміняємося місцями?" Журналістка (радісно): "Запросто!" Зеленський дивиться на журналістку. Журналістка дивиться на Зеленського. Обоє напружено мовчать. Журналістка (неохоче): "Але ж наче законодавство не дозволяє..." Зеленський (полегшено зітхає). Автор: Андрій Гарасим

Зеленський продовжує грати у гру Порошенка з поверненням Донбасу. Та якщо попередній Президент грав уміло і твердо, то в нинішнього, що не хід то ляп. Та новий гравець може почати нову гру. Навіщо обов’язково повертати розграбований Донбас населений людьми яким промили мозок? В наших інтересах не пустити Росію далі і це вже перемога. Наше завдання захиститися. Це означає а поставити кордон та митницю на нинішній лінії розмежування і заявити: те що забрали нам не потрібне. І нехай вибирають кого хочуть, під яким хочуть контролем, ми в цьому спектаклі участі не беремо. Ми надаємо їм умовний статус, який мав Гонконг під британським протекторатом на наступні 49 років, а там побачимо. Росія розвалиться швидше, статус переглянемо. А як Росія не розвалиться, то проживемо і без Донецька та Луганська. Автор: Максим Паламарчук

Гучні заяви щодо перспектив врегулювання конфлікту на Донбасі підтримують оптимізм прихильників президента Зеленського. Відсутність деталей про домовленості сильно тривожать патріотичну частину суспільства, яка добре усвідомлює, що ключі від миру лежать не в Києві, а в Кремлі. Демонізована «формула Штайнмаєра» лякає. Втім, для того, щоб зрозуміти, чого чекати, краще аналізувати не слова, а інтереси і мотиви головних гравців. Автор: Петро Буртянський

Під останній обмін потрапили найбільш медійно розкручені в’язні, про яких реально знали і в Україні, і в світі. Зараз в ув’язнені залишаються їхні менш відомі широкій громадськості колеги по нещастю. Скільки їх – достеменно ніхто не знає. СБУ говорить про 227 українців, тоді як український омбудсмен Людмила Денисова заявила про 113 громадян України. Порахувати ув’язнених практично неможливо, тож ми виокремили групи полонених і приблизну кількість в’язнів у кожній із них. Автор: Андрій Гарасим

Хоча люди втомилися від війни, приймати мир на будь-яких умовах вони не хочуть. Працівник коксохіму Альберт Зимненко каже: не варто надавати окупованим територіям особливий статус — краще нехай залишаються у своїй, цитую, «ніщебродській резервації». Замість повітря — розпечена суміш пилюки та вугілля, замість дороги — напрямок, радіоприймач починає божеволіти. На одній хвилі — боротьба українського з сепаратистським мовленням. Автівку хитає на бетонних плитах. Під’їжджаємо до Авдіївки. Автор: Дар’я Куренная.