Вийшла нова книжка «Не народжені для війни» письменника Артема Чапая, який зараз на службі в ЗСУ. Почну з того, що ми, «мирні люди», у боргу перед тими, хто на фронті: і ті, хто живе в Україні, і ті, хто знайшов прихисток за кордоном, і ті, хто, як я, живе в діаспорі багато років, але має в Україні родичів та/або друзів. Важко зрозуміти, «як воно, воювати», поки сам не побачив це зблизька (у мене, як і в значної частини читачів, такого досвіду не було). Щоб пояснити це, а заодно й спробувати збагнути самому, Чапай намагається якнайточніше описати власні почуття.

За день до російсько-фашистського вторгнення я з-поміж письменників PEN-клубу записував звернення й казав, що найбільше не хочу стати біженцем. О п'ятій ранку наступного дня ми прокинулися від вибухів із фразою "це воно". Нам неймовірно пощастило: друзі вивезли нас із дружиною і, головне, наших дітей з Києва.

Ми переконані, що наявність подібних зон поблизу домівки суттєво покращує самопочуття людей у містах. І що такі місця у жодному разі не треба "облагороджувати", тим паче "розвивати" - лише підтримувати чистоту.

Якщо ви ще не придбали квартиру на Русанівці — зробіть це негайно. Якщо немає можливості придбати — візьміть в оренду. Чому це треба робити, пояснюється у романі Артема Чапая «Вивітрювання» (Видавництво XXI, 2021). Також уникайте прогулянок на Трухановому острові — це вам не Русанівка. Поїхавши до Карпат, не зупиняйтеся у селах чи на базах відпочинку. Селитися треба в окремій хатинці, на горі (що вище, то краще). Це — елементарні правила безпеки, які має знати кожен.

Письменник і віднедавна вуличний фотограф Артем Чапай, автор "Подорожі в пошуках України" та The Ukraine — книжок, які почались у нас на ТЕКСТах старовинним для нинішніх реалій методом sms-репортажу — продовжує досліджувати Україну повільними пішими мандрами.

Артем Чапай, автор кількох відомих книжок (від «Тата в декреті» до «Дивних людей») через умови пандемії почав освоювати стріт-фотографію. Одне з його фото вже стало популярним спершу в фейсбуці, а тоді в інстаграм-спільнотах вуличних фотографів з усього світу. Ми попросили нашу арт-директорку Надя Кельм відібрати кілька найкращих, на її думку, знімків. Більше ви можете побачити в автора.

Тільки краса ця вже зовсім інша, медитативна й меланхолійна:

Автор "Подорожі в пошуках України" та The Ukraine, книжок, які почалися у нас на ТЕКСТах старовинним (для нинішніх реалій) методом sms-репортажу, продовжує досліджувати Україну, тепер повільними пішими мандрами, які він називає "сковородування". Цього разу - батьківщиною самого Сковороди.

Карантин – пішоходу не завада. Оскільки ж автор свято і з задоволенням дотримується соціальної ізоляції, далі тут – спілкування лише з позалюдськими формами природи.

Якщо сказати про «Дивних людей» однією фразою, то давно я не сміявся так довго і щиро. Книжка просто нашпигована гумором. І гумор цей тонкий і глибокий. Ні, примітивні жарти теж є, але вкрай мало. А здебільшого —добра іронія. Україна, описана Чапаєм, неймовірно гарна, попри всі економічні та соціальні проблеми. Люди, що живуть в Україні, назагал добрі, хоч і мають тисячі недоліків. Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» https://facebook.com/MiyKvebek/