Суп із кори та шишок. Українці нагодували ізраїльтян стравою часів Голодомору (ФОТО)
У четвер, 27 грудня, у десятках міст та містечок Ізраїлю одночасно відкрили 30 ресторанів «Uncounted since 1932» («Непораховані з 1932 року»). Студенти Української Академії Лідерства пропонували перехожим скуштувати «найгірший у світі суп», якими харчувалися українці під час Голодомору 1932-1933 років.
Акції одночасно відбулись як у великих містах, так і малих містечках — Тель-Авіві, Беер-Шеві, Єрухамі, Керен-бен-Зімбрі, Суфі, Цфаті та інших, - уточнює видання Заборона.
Для приготування страви використали глицю, кору та шишки – єдине, що могли собі дозволити українці під час голоду, коли загинуло щонайменше 7 мільйонів українців. Проте, точна цифра невідома дотепер – радянська влада забороняла вести підрахунок загиблих. Тому ресторан і має назву «Uncounted», у перекладі – «Непораховані», у пам’ять всіх, хто не пережив Голодомор.
«Ми проводимо таку акцію вже втретє, щоб розповісти всьому світу про трагедію українського народу. Попередні такі акції в Тель-Авіві та Брюсселі справляли дуже сильне емоційне враження на перехожих. Тому цього року ми збільшили масштаб та провели одразу 30 акцій по всьому Ізраїлю – щоб охопити більше людей та розповісти про трагедію України якомога ширше. Щоб подібне ніколи знову не повторилось», — розповідає Роман Тичківський, керівник Української академії лідерства.
«Я не знав, що в України та Ізраїлю є схожі моменти історії, – ділиться Аві, 25-річний мешканець Беер-Шева. – Вражає, що про таку страшну трагедію в світі мало знають. Це жахливо, що люди були повинні харчуватись такою їжею через політичні мотиви. Ми маємо зробити все, щоб геноцид не повторився більше ніколи і ніде».
Акція проводиться за підтримки Кабінету Міністрів України, Фонду Western NIS Enterprise Fund та інвестиційної компанії Dragon Capital. Ресторан відкрився в рамках дослідницької експедиції Української академії лідерства до Ізраїлю. Крім акції «Uncounted since 1932», студенти та партнери академії досліджують досвід Ізраїлю у підприємництві, обороні та інноваціях та просувають Україну та бренд UkraineNow в Ізраїлі.
Як зазначають організатори, акція «Uncounted since 1932» проводилась раніше у Тель-Авів та Брюсселі та отримала сотні згадок у міжнародних ЗМІ з загальним охопленням більше 100 мільйонів людей.
Жорстокі репресивні дії щодо селянства під час Голодомору 1932—1933 років спричинили деформацію культури споживання їжі, оскільки голод змусив українських селян порушити найсуворіші харчові табу.
Унаслідок масової конфіскації врожаю зернових та інших продуктів у рамках Закону про хлібозаготівлі, радянська влада позбавила значну частину українських селян засобів для виживання.
Оскільки влада мала значні запаси зерна в резервах, то люди, щоб прогодувати свої родини, вдавались до крадіжок колгоспного врожаю, до того зібраного ними.
У відповідь був ухвалений так званий «Закон про п’ять колосків» від 7 серпня 1932 року. Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом’якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. Заборонено було навіть підбирати продукти, що залишились гнити на полях після збирання врожаю.
У селах, де худоба поздихала за браком корму, люди їли «хліб», «оладки» і «кашу», зроблені з кропиви та іншого бур’яну. Споживали навіть кінський гній, оскільки там виявлялись цілі зерна пшениці.
Видобували з-під снігу жолуді, з яких пекли замінник хліба, іноді додаючи трохи висівок чи картопляних лушпайок.
У деяких регіонах забороняли збирати навіть сурогатні продукти (кукурудзяні качани і стебла, просіяне лушпиння, сушену солому, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації тощо).
В умовах «продовольчої диктатури» люди змушені були перейти на собак, а пізніше — на котів, які годувалися на скотомогильниках та були переносниками багатьох інфекційних хвороб.
Харчування дохлятиною також призвело до масових отруєнь та епідемічних захворювань.
У квітні 1933 року з появою зелені голодувальники перейшли на її паростки. Однак зелень не містила білків та вуглеводів. Дослідники народного харчування зазначають, що в цей період голод знищив усі харчові заборони.
Селяни стали споживати мишей, ховрахів, кротів, щурів, їжаків, жаб, птахів, збирали різні личинки, розкопували дощових черв’яків та інших хробаків. Ночами ходили на скотомогильник «викопувати коней, телят, що за день із ферми привезли».
«Видирали із гнізд галок і варили із них суп, а то і так їли. На болоті ловили жаб». Їли шкури тварин. Голодувальники ловили журавлів, лелек, чапель, яких в Україні здавна оберігали, а їхні гнізда ніколи не руйнували.
Мололи на борошно кістки, підошви із взуття, шкіряні паски, кирзові чоботи і варили з них суп. Готували їжу не тільки із листя дерев, а й із кори.
Проте такі сурогатні страви погіршували самопочуття людей, викликали захворювання на різні кишкові хвороби й призводили до смерті.
Відомі факти, коли голодні люди, доведені до відчаю, божеволіли й вдавались до канібалізму.
У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Україна з посиланням на дані науково-демографічної експертизи стверджує, що загальна кількість людських втрат від Голодомору 1932–33 років становить майже 4 мільйони осіб, а втрати українців у частині ненароджених становлять понад 6 мільйонів.
