Як модульні містечка та їхні мешканці переживають найскладнішу зиму
Як живуть мешканці модульних містечок в умовах зими й що на них чекає у найближчому майбутньому, розбирався "Хмарочос". ТЕКСТИ публікують ключові фрагменти статті.
Одним з масових варіантів розв'язання проблеми зі зруйнованим чи сильно пошкодженим унаслідок війни житлом стали модульні містечка, зведення яких розпочалося ще у травні. Пілотними проєктами стали кілька містечок у західних регіонах України, зокрема на Львівщині, де була зафіксована найбільша кількість переселенців.
На Київщині, за даними голови КОВА Олексія Кулеби, також є 10 локацій із модульними містечками, де проживають переселенці та жителі Київщини, які втратили житло. Там зараз мешкає понад 2 800 осіб.
Люди, які потребують даху над головою, мають можливість оселитись у містечках, які функціонують в Ірпені, Макарові, Бородянці, Бучі, Василькові та інших населених пунктах. Наприклад, наприкінці жовтня, у Василькові було відкрите чергове модульне містечко на 352 місця.
Зараз, за словами Олексія Кулеби, додаткові корпуси добудовують в Ірпені. Туди, за інформацією Олександра Камишіна, Голови правління «Укрзалізниці» переїдуть мешканці «Залізного містечка», яке було створено із залізничних вагонів, наданих компанією, у червні та проіснувало майже шість місяців. Напередодні зими містечко УЗ припинило своє існування.
Більшість таких тимчасових помешкань надані українцям урядом Польщі. Польська сторона виготовила та транспортувала до місць розташування готові житлові модулі, рейки для встановлення та повний комплект обладнання – побутову техніку, меблі тощо. Дещо, додатково необхідне для потреб мешканців (утеплення для підлоги, ковдри, побутове приладдя, іграшки) докуповувалися зусиллями місцевих рад та волонтерів.
Фото: Ірина Бєлих
Щоб заселитися в модульне містечко, потрібно отримати всі необхідні документи (акт про руйнування/пошкодження житла або довідку ВПО з тимчасово окупованого регіону, склад сім’ї та інше) та подати до місцевої ради. Два рази на тиждень збирається спеціальна комісія, яка розглядає подання та визначає, хто має право на проживання у такому тимчасовому житлі та в яку чергу. Кожен випадок розглядається індивідуально.
Комендантка модульного поселення на 208 осіб в Бучі Оксана Поліщук розповідає, що більша частина мешканців – це місцеві, які втратили домівки внаслідок руйнувань під час активних бойових дій у передмісті Києва. Інші – переселенці з Донецької, Запорізької, Херсонської областей. Здебільшого це родини з дітьми, пенсіонери, люди з інвалідністю, але є й студенти, й молоді сім’ї. Оксана з сім’єю і сама зараз проживає в одному з таких будиночків.
«Щойно звільнили Бучу на початку квітня, гостро постало питання розміщення людей, які втратили власне житло. З’явилися ініціативи по розселенню, однією з яких стало спорудження модульних містечок. Наше відкрили наприкінці травня. Ми були першою родиною, яка заселилася сюди, бо наша квартира в бучанській п’ятиповерхівці була зруйнована у результаті авіанальоту», – ділиться вона.
Зараз містечко заселене повністю. Змінюються мешканці нечасто, бо більшості немає куди повертатися. Договори на проживання, які відділ соцзахисту міськради укладає з людьми, розраховані на рік (як і передбачено законодавством). Що далі – поки що невідомо. Дехто сподівається отримати житло за президентською програмою «Нова Оселя», дехто планує відбудувати свої пошкоджені домівки за допомогою компенсацій від держави, частина переселенців чекають деокупації або відсунення лінії фронту та розраховує повернутися додому.
Олексій Кулеба підтверджує, що за домовленостями між Урядами України та Польщі, модульні містечка надані нашій державі на рік. Наразі йдуть перемовини щодо того, аби пролонгувати цей термін.
Більшість мешканців ще не знають, що робитимуть по закінченню терміну проживання, але зараз перед ними стоїть більш нагальне питання – як пережити в такому містечку зиму, обтяжену проблемами з електропостачанням.
«Наші будиночки – це по суті пластикові намети, які стоять практично на землі (фундаменту у модулів немає, тільки монтажні рейки на невеликій відстані від поверхні). Літом та восени було нормально, але з приходом холодів та довгими аварійними відключеннями світла, життя в містечках має свої незручності», – ділиться Ольга Іщенко, комендант модульного містечка на 115 осіб в Бучі.
Усі комунальні послуги у таких поселеннях залежать від електрики: опалення, нагрів води, приготування їжі тощо. Газ та будь-які інші види палива – заборонені за технікою безпеки. Коли в області почалися довготривалі відключення, мешканці зіштовхнулися зі значними побутовими ускладненнями, найважче з яких – холод.
«Коли за кілька годин без електрики та опалення модулі охолоджуються, температура в будиночках знижується до 12 градусів. До того ж немає можливості зігріти воду для чаю, термоси тепло так довго не тримають. Холод – це найбільша проблема зараз. Гарячу їжу двічі на день нам привозять з міськради, а от зігрітися самим важко, люди хворіють», – розповідає Оксана Поліщук.
Ольга Іщенко додає, що окрім низької температури, проблемою стає висока вологість та конденсат від перепаду температур, адже у будиночків немає повноцінного фундаменту. Хоча стіни мають непогане утеплення та звукоізоляцію, це не рятує від впливу вологості та появи грибка.
Отже, люди гріються як можуть. Ті, хто має можливість на цей час переміститися до родичів чи знайомих в капітальні будинки – намагаються зробити це. Але більшість такої можливості не має.
При цьому, люди не жаліються, бо розуміють, що ситуація не залежить від місцевої влади чи волонтерів. Вони вдячні за все, що для них роблять: поставки гарячого харчування, відсутність комунальних платежів (одна з умов проживання в містечках тимчасового розміщення), якісну сертифіковану електрику, яка витримує усі навантаження. Та звісно, за взаємопідтримку мешканців та стійкість наших бійців на передовій.
