Матеріали автора Олена Кущенко

Родичі в Росії є в багатьох українців. Найчастіше це етнічні українці, які в різний час виїхали туди жити. Після повномасштабного вторгнення родинні стосунки складаються по-різному. Комусь легше зовсім припинити спілкування, щоб не чути звинувачень від мешканців Росії в тому, що “українці самі винні”, “самі себе обстрілюють” тощо. У когось ще жевріють ниточки родинних зв’язків, хоча спілкування зведене до мінімуму.Розповідаємо історію родини з прикордонного села на Сумщині — як змінилося їхнє життя з великою війною. Імена героїнь змінено на їхнє прохання. Назву села також не вказуємо, бо там “усі всіх знають і легко впізнають”, каже наша співрозмовниця.

Який шлях проходять близькі зниклих безвісти, що звертаються до ворожок та екстрасенсів, і яку роль у цьому процесі відіграє держава?«Магічне мислення», до якого вдаються родичі зниклих, часто є реакцією на стрес і безвихідь, у якій вони опиняються. Держава замість системної психологічної роботи з такими людьми (а їх десятки тисяч) фактично легітимізує ворожок та екстрасенсів, яких можна побачити навіть в ефірі єдиного телемарафону, що фінансується коштом платників податків.

Про те, навіщо їздити по кожну довідку у військову частину, чому медики хамлять військовим, а також скільки треба чекати висновку ВЛК, ми поспілкувалися з двічі пораненим нацгвардійцем, бойовим медиком зі взводу спецпризначення. Він розповів, скільки тривало лікування, біганина по лікарях та отримання різних довідок.

Недобудова на вул. Багірова, 26 стоїть серед подібних «коробок» і новеньких будинків з уже причепуреними фасадами. Її звели за кілька місяців, завершили ще в грудні минулого року. Відтоді змінюються сезони, забудовники, розміри вікон, витрачаються гроші, але будівництво більше не рухається. Що ж сталося?

— Командир батальйону сказав: “Ви всє ішакі *баниє” — і звелів робити так, як він наказує. — Але це ж підробка документів!— Ми розуміємо, але він наказав: “Або будеш робити, як я сказав, або підеш на передок в окоп”.

Про це рішення Світлани Трубачової редакції стало відомо в день публікації цієї статті. У ній ідеться про те, що передувало бажанню підписати контракт із ЗСУ, як жінка наближалася до цього через волонтерство і залученість у справи підрозділу, у якому воював і загинув її чоловік у перші дні великої війни. «Іду служити, продовжувати справу чоловіка», — повідомила нам вона.Звичайний магазин електроніки в Києві. На вітринах аксесуари для мобільних телефонів і ноутбуків, всередині невеличка черга. Тим часом продавець пакує у велику коробку кейс із безпілотником: жінка в чорному комбінезоні з довгим волоссям намагається викупити два «Мавіки». Готівки в неї вистачає лише на один. Через вимкнення світла не вдалося зняти з картки потрібну суму. За другий розраховується карткою: у магазині дали знижку на суму комісії, яка знімається з картки покупця за цю покупку. Жінка видихає з полегшенням: «Це ж людські гроші. Їх так тяжко збирати, я не можу витрачати їх ще й на комісію», — пояснює вона.

Синя «Шкода» нешвидко, але впевнено пересувається дорогами Києва. На злегка потертому кермі доглянуті жіночі руки. Один із водіїв перелаштовується в сусідню смугу якраз перед «Шкодою», не ввімкнувши поворот.— А попередити не треба?! — коментує водійка і різко гальмує.На язик проситься міцніше слівце.— Не матюкаєтеся на дорозі? — запитую.— Буває. Знайомі кажуть, якщо матюкаєшся за кермом, отже, справжня водійка, — сміється.Харків’янка Марія Іващенко отримала водійські права у 2022-му. Війна забрала в неї чоловіка і змусила сісти за кермо. Тепер авто не тільки виручає в побутових питаннях, а й рятує від туги.