Матеріали автора Максим Паламарчук

Україна воює за власне існування як незалежної держави. Росія за можливість зберегтися у анахронічній формі грабіжницької імперії. Втім у війни набагато більше учасників. Тих, хто поставляє «Хаймарси» нам. Інших, хто продає «Шахеди» ворогу. Тих, хто допомагає Україні фінансами та матеріалами. І тих, хто насилає українцям гуманітарну допомогу і, одночасно, подвоює обсяг торгівлі з Росією. Щоб краще оцінити їх мотиви, варто поглянути на глобальні процеси, які стоять за цією війною.

Війну з Україною може завершити лише сам агресор. Українські воєнні успіхи та санкції Заходу здатні істотно посилити рівень тиску на Росію. Але вони не можуть повністю зруйнувати її спроможність продовжувати бойові дії в тому чи тому форматі. Мир настане тоді, коли для російської влади завершення війни буде політично вигіднішим курсом, ніж її продовження. Але для цього російський режим має істотно змінитися.

Будь-яка війна – це величезна витрата ресурсів. Отже, саме стан російської економіки може стати лімітувальним чинником, що змусить російську верхівку завершити бойові дії незалежно від того, яким ризикованим буде для неї вихід з конфлікту. Оцінити реальний стан економіки держави агресора нині можна, спираючись на доступні поки що публічні дані.

У популярній художній книжці 2017 року "Війна з Росією" британського генерала Річарда Ширреффа (у якій, до речі, опір України змальовано як героїчний, але короткий і безнадійний) результатом військової перемоги НАТО стає загибель Путіна у ймовірно підлаштованій авіакатастрофі та поява його наступника з антизахідною риторикою.

Підтягування військ до наших кордонів і загрози «повномасштабного російського вторгнення» набувають регулярності зміни сезонів. Поміркуємо, чому Кремль ніяк не вгамується, наскільки надійна підтримка Заходу та що робити Україні, щоб вижити у такому «несприятливому кліматі». Росія – не СРСР, і попри роздування щік Кремль побоюється, що затяжна війна в Україні з багатьма жертвами може його поховати.

Навколо сухопутного кордону Росія на минулих навчаннях сконцентрувала 50–55 батальйонних тактичних груп (БТГр). На морі вони виставили лише дві. Але Україна витрачає більше грошей на морську оборону, ніж на сухопутну.

«Якщо ти знаєш своїх ворогів і знаєш себе, то можеш перемогти у сотнях битв без єдиної поразки», – Сунь Цзи. Ми подивилися на останні події в Україні та світі очима Росії. Якщо знати, як вони мислять і як оцінюють події, можна ефективно протистояти їм.

Відкритий лист-застереження президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану, підписаний більш як сотнею відставних турецьких адміралів, блискавична реакція у вигляді термінового звернення президента до нації та арешту 10 «організаторів підписання» може видатися лише екзотичною подією у внутрішній політиці держави-сусіда. Але справа стосується стратегічного для України питання – режиму судноплавства у протоках Босфор і Дарданелли, а отже, умов її доступу до глобальної морської торгівлі.

У Конгресі США заарештовані депутати від опозиції. Встановлена диктатура великих капіталістів. Громадянські права для більшості трудівників скасовані. Заколоти доведених до відчаю робітників придушують за допомогою артилерії та кулеметів, не рахуючись із жертвами. Триває невидима війна спецслужб керівної олігархії та революціонерів, частина з яких обирає методи індивідуального терору. Похмуре пророцтво роману Джека Лондона «Залізна п’ята», надрукованого 1907 року, не справдилося. Втім, навряд розійшлося б 50 тисяч примірників цього далеко не найсильнішого роману ще не класика, якби американці того часу не відчували – таке могло б статися насправді.

Уявлення багатьох українських патріотів про поразку Росії максималістські, що ілюструються картинками чи то НАТОвських танків у Москві, чи то штурму Кремля розлюченим натовпом. Це заважає їм помітити наразі не надто яскраві симптоми відступу росіян. Та ведмідь, хоч і хворий, але ще сильний.