Матеріали автора Максим Паламарчук

Підтягування військ до наших кордонів і загрози «повномасштабного російського вторгнення» набувають регулярності зміни сезонів. Поміркуємо, чому Кремль ніяк не вгамується, наскільки надійна підтримка Заходу та що робити Україні, щоб вижити у такому «несприятливому кліматі». Росія – не СРСР, і попри роздування щік Кремль побоюється, що затяжна війна в Україні з багатьма жертвами може його поховати.

Навколо сухопутного кордону Росія на минулих навчаннях сконцентрувала 50–55 батальйонних тактичних груп (БТГр). На морі вони виставили лише дві. Але Україна витрачає більше грошей на морську оборону, ніж на сухопутну.

«Якщо ти знаєш своїх ворогів і знаєш себе, то можеш перемогти у сотнях битв без єдиної поразки», – Сунь Цзи. Ми подивилися на останні події в Україні та світі очима Росії. Якщо знати, як вони мислять і як оцінюють події, можна ефективно протистояти їм.

Відкритий лист-застереження президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану, підписаний більш як сотнею відставних турецьких адміралів, блискавична реакція у вигляді термінового звернення президента до нації та арешту 10 «організаторів підписання» може видатися лише екзотичною подією у внутрішній політиці держави-сусіда. Але справа стосується стратегічного для України питання – режиму судноплавства у протоках Босфор і Дарданелли, а отже, умов її доступу до глобальної морської торгівлі.

У Конгресі США заарештовані депутати від опозиції. Встановлена диктатура великих капіталістів. Громадянські права для більшості трудівників скасовані. Заколоти доведених до відчаю робітників придушують за допомогою артилерії та кулеметів, не рахуючись із жертвами. Триває невидима війна спецслужб керівної олігархії та революціонерів, частина з яких обирає методи індивідуального терору. Похмуре пророцтво роману Джека Лондона «Залізна п’ята», надрукованого 1907 року, не справдилося. Втім, навряд розійшлося б 50 тисяч примірників цього далеко не найсильнішого роману ще не класика, якби американці того часу не відчували – таке могло б статися насправді.

Уявлення багатьох українських патріотів про поразку Росії максималістські, що ілюструються картинками чи то НАТОвських танків у Москві, чи то штурму Кремля розлюченим натовпом. Це заважає їм помітити наразі не надто яскраві симптоми відступу росіян. Та ведмідь, хоч і хворий, але ще сильний.

Погроми і прояви надмірної жорстокості у діях поліції розбили не лише вітрини магазинів, але й глобальну «вітрину демократії». Але чи вперше? До того ж, новини зі США – не лише про протести, але й про ракету Ілона Маска. Наші чесноти – продовження наших недоліків, і навпаки. Американська система, не завжди комфортна для індивіда, тим не менш конкурентоздатна у порівнянні з політико-соціальними системами інших держав.

Пандемія і глобальна криза прискорили падіння декорацій, якими намагалися приховати реальність, у якій Росія і, що важливіше, Китай кидають виклик сформованій у 1990-тих – 2000-х системі міжнародних відносин.

Війну можна порівняти з важкою хворобою людини, наприклад раком — великі витрати, значні побічні ефекти від лікування і відсутність гарантії зцілення. Хвора людина легко кидається в обійми шарлатанів, які пропонують легкі рецепти. Так і суспільство. Цим користаються чимало політиків: вони здобувають бали, пропонуючи привабливі для електорату, але насправді небезпечні для обороноздатності «прості» рішення.Автор: Максим Паламарчук

Обрання нового президента з риторикою «про пошуки компромісу» знову повернуло тему «широкої автономії» Донбасу до політичного «порядку денного». Для багатьох українців це синонім капітуляції. Реалізація «хотілок Кремля» й справді стане катастрофою як для української держави, так і для мільйонів її громадян. Але утримання фронту – це дорого, витрачаються гроші, необхідні на створення ракет, ППО, авіації. Виходом може стати адаптація до наших специфічних умов китайського принципу: «одна країна – дві системи», із повноцінним державним і митним кордоном між Україною та «Л/ДНР».Автор: Максим Паламарчук