Ми ожиріли та стали цифровими діабетиками. Час на інформаційну дієту.

Джерело: Trackernews

Якщо це справді Ера Інформації – то у нас великі проблеми. У промові, що називається “SEO вбиває Америку?” колишній політтехнолог, адвокат відкритої інформації та письменник Клей Джонсон порівнює перетворення інформації на товар із індустріалізацією сільського господарства – з подібними тривожними наслідками.

“Зв’язок сільського господарства з ожиріння дуже схожий на зв’язок ЗМІ з невіглаством”.

Будь то телеканал Fox чи газета Huffington Post – редакторів значно більше цікавить не те, яким буде контент, а те, чи саме цього хочуть споживачі. Спіраль “хвіст-махає-собакою-що-махає-хвостом-що-махає-собакою” дуже швидко доходить до точки, де всі ми знаємо все про труси Ані Лорак і майже нічого не знаємо про те, що справді має значення.

Якщо застосувати аналогію Клея Джонсона з його нової книжки “Інформаційна дієта”, ми ожиріли та стали цифровими діабетиками, харчуючись новинними шняжками замість здорової їжі. Виходить, ми не тільки те, що ми їмо – але й те, що ми споживаємо в плані інформації.

“Харчові компанії хочуть дати вам якомога прибутковішу їжу, яку ви захочете їсти ще і ще – в результаті полиці наших супермаркетів заповнені найнеймовірнішими продуктами з кукурудзи. Медіакомпанії хочуть дати вам якомога прибутковішу інформацію, на яку ви захочете перемкнути канал – і в результаті ефір заповнено страхом і мотиваційними картинками. Це робить щасливим акціонерів, які володіють цими фірмами.” – Інформаційна дієта

Не дуже гарна картинка. І так, SEO (Search Engine Optimization – оптимізація для пошуковиків в інтернеті), хитра практика використання ключових слів для полювання на результати пошуку, доводить цю гонку до запаморочливого рівня.

Відео автора з красивими графіками дивіться тут

Єдине, що рахується – це популярність. “Проблема в тому, що ніхто не шукає документи Пентагону, – зазначає Джонсон, – ніхто не шукає високоякісні журналістські розслідування”.

Натомість, маємо “Спосіб Укр.нету”, де зміст – це приманка, журналісти – це конвеєрні копіпастери, читачі – це “кліки”, а редакторська чесність стає ринковою неефективністю.

“Намір ‘Способу Укр.нету” – зменшення витрат і збільшення прибутковості від продуктів компанії. Згідно з планом, кожен редактор повинен вирішувати, що висвітлювати, на основі чотирьох чинників: потенційний трафік, потенційний прибуток, час на сайті, і вже в кінці списку – якість матеріалу. Кожен співробітник, який виробляє контент, повинен написати від 5 до 10 матеріалів щодня... які приноситимуть прибуток на рекламі” – Інформаційна дієта

Укр.нет або Яндекс – далеко не єдині, хто зруйнував колись священну межу між новинарською кімнатою та рекламним відділом, проте у них ясність мети та місії – запаморочливі.

А виконати цю місію набагато легше за допомогою машин: вони приводять нас до священного Граалю – знання того, що хоче споживач, потім надання йому цього, й усунення з системи будь-якої потенційної інтуїтивної проникливості. Какофонія, що починається з наших кліків – наші голоси інтересу – починає ланцюгову реакцію, зупинити яку непросто.

Ще сюрреалістичніше: стать, вік, політичні уподобання, релігія, громадянство, національність, прибуток, сімейний стан – усе можна вгадати.

Відділ маркетингу віднедавна дізнається про вагітність дівчини-підлітка раніше, ніж її батько. Такий рівень снайперського маркетингу швидко може перейти від корисного (ця підліток може використати купони на лосьйони та вітаміни) до відверто лячного інформаційного апартеїду: “кастом-фільтри” почнуть працювати як стіна з фільтрів, і знайти щось спільне різним людям ставатиме дедалі важче.

У стосунку новин це може призвести до того, що Джонсон називає “спотворенням реальності” – невідповідністю між тим, у що ми глибоко віримо, та між фактами. Це явище посилюють:

* агнотологія: комерційне застосування принципу “невинний, поки не доведено провину” тютюновими компаніями, нафтовидобувними компаніями, невіруючими у зміну клімату і так далі;

* епістемологічна закритість. Наприклад: А поганий, А вважає Б хорошим, тому Б поганий. Кінець дискусії;

* помилки фільтрів. Наприклад, невидима рука алгоритмічної тиранії, яка відфільтровує повідомлення з вашої новинної стрічки на Фейсбуку.

Тож замість розширення наших горизонтів, технології застосовуються для їхнього звуження.

Замість обіцяного відродження, ми прямуємо прямо в темні віки.

То як же це можна розв’язати? Я тут не для того, щоб просто налякати вас усмерть? Цю роботу виконує телеканал Fox або російське ОРТ. Я тут, щоб попросити вас допомогти мені створити “рух за цілісні новини”. Щоб розпочати “рух за повільні новини” – як є рух за повільну їжу на противагу фаст-фуду. Щоб створити рух споживачів інформації, котрі вимагають змін у своїх ЗМІ. Ми самі, як читачі, повинні розвиватися”.

Маніфест «повільного медіа» читайте тут

Споживайте розумно. Приймайте в себе інформацію, а не твердження. Це не значить, що невеличке потурання, клік на новину про цицьки чи труси Ані Лорак – так уже погано. Але якщо це все, що є на сайті чи телеканалі – ну його.

медіа майбутнє змі інозмі