У

Українські пляжні традиції. 10 звичок, яких варто позбутися

Середина літа – саме час поговорити про українські пляжні традиції – ті, що змушують багатьох із нас цуратися місцевих річок і озер, шукати безлюдні морські пляжі на українському морі, а за кордоном – готелі, «де поменше наших».

– Софія! Б**ть, сюди іди, кому я сказала, – чується ніжний материнський крик. Софії на вигляд три роки. Вона не послухала маму і знову забігла у воду. Тепер на ній мокрі трусики, і мамі це не подобається. Вона знімає їх і пускає дівчинку бігати пляжем голяка. Я ж вболіваю, щоб мала не посадила попу на суміш трави, піску і недопалків.

У різних містах на різних водоймах відпочивають різні люди, але скрізь є речі, місця, звички та явища, які можна назвати українськими пляжними традиціями, і спостерігати практично біля кожної водойми.

Одне з "Блакитних озер" у лісі неподалік Києва
Одне з "Блакитних озер" у лісі неподалік Києва

1.Гучна музика

Спочатку здається, що портативна колонка у сусідів по пляжу – це абсолютне зло. А потім приїздить компанія на авто і врубає своєї музики на повну гучність. Щоб усі чули.

Морський пляж зазвичай потопає у музичному олів’є із суміші різних радіостанцій, що лунає з десятка кафешок на пляжі. Як бонуси звідти доноситься суміш запахів шаурми, борщу та диму від мангалів і кальянів.



2.Батьківський терор

А ще на пляжі розумієш, як сильно українці люблять принижувати своїх дітей. Якщо закордоном дитина вчиться плавати й радісно про це сповіщає батьків, вони невпинно їй повторюють: «Молодець, молодець, молодець». У нас у відповідь можна почути: «Ну і хто так плаває? Пальці на руках разом. Ногами давай греби».

І геть типова ситуація, коли мама намагається вчинити добро своєму сину. Хлопчику років чотири. Вона на руках несе його у воду. Він вчепився в неї руками й ногами, кричить, як поранений звір, а далі вже людською мовою репетує: «Я не хочу! Я боюсь! Нііііііііііііііііііііііі!!!!!!!!!!», але мати продовжує волокти його у воду. Воістину незабутній відпочинок! Буде пацану, що розказати психологу через двадцять рочків.

Нііііііііііііііііііііііі!!!!!!!!!!», але мати продовжує волокти його у воду

Дивнішу сцену бачила лише раз: тоді мама просто на пляжі виховувала вередливу доньку віником для обмітання піску з лежаків, і щиро дивувалась, чому, отримавши ним по попі, дитина не стала враз чемною.
Здається, на дітей постійно репетують: то вийди з води, то зайди у неї, то сховайся від сонця, то вийди на нього. Діти ридають, кричать та зчиняють істерики.


3.Шумне пияцтво

Часто дитина на пляжі просто заважає батькам пиячити з компанією. Оце лізе в воду, бігає, щось розказує замість того, щоб сісти у свої п’ять і сидіти мовчки. Ще й дивитися треба, щоб не втопилась.

Типовий завсідник пляжу – чоловік з пивним пузом, добре заряджений сонцем і випивкою. Його обличчя – червоне, сміх і анекдоти лунають на пів пляжу. Він здається дружнім, але не впевнена, що хочу заводити з ним дружбу, як і вступати у сварку. Дивлячись на нього, хочеться одного: щоб йому у передінсультному стані не довелось викликати швидку.

4.Паркування «на головах»

Якщо автомобілем можливо проїхати до самого берега, будьте певні, будуть ті, що доїдуть. І запаркують авто біля самої води (часто ті самі, з гучною музикою). Останні кількасот метрів дороги перед пляжем часто перетворюються у глухий двосторонній затор: ніхто нікуди не їде і всі ображено сигналять.

будуть ті, що доїдуть. І запаркують авто біля самої води


Найнеприємніше потрапити в таке автомобільне пекло, проїхавши кілометрів 50 і поблукавши лісом у пошуках якогось секретного «Блакитного озера», про яке нібито ніхто не знає.


5.Їжа

Традиційний набір пляжника: пиво, солодка газована вода, бутерброди, свіжі овочі та щось у лоточках на вибір шеф-кухаря банкету. Все це має подаватися виключно в одноразових пластянках. За місцевим «етикетом» усе це тут можна і покинути.

Якщо це пляж все ж десь біля моря, то сюди треба брати не закуску, а гаманець готівки, бо кожні п’ять хвилин криками будете чути: «КУКУРУЗА. ВАРЕНАЯ КУКУРУЗА. ЧЕРНОМОРСКАЯ МИДИЯ, КРЕВЕТКА, ПАХЛАВА».

А десь поруч обов’язково має бути закохана пара. Вона сидить у нього на руках і поділяє радість спільного випивання пива.

- Котя, купи мідій, – муркає вона майже біля його вуха.

- Мидий? И шо мне за ето будет?

- А шо ти хочеш? – грайливо перепитує вона.

- Хачу вон ту дєвушку в розавам купальнике, – рже коханий у відповідь.

- Ти вапщє дибіл? Іди на ***

- Ну чьо ти абидилась. Щас куплю тєбє мідій.



6.Сміття

Там, де мідій і креветок немає, можна полузати й насіння. Лушпайки від нього дуже органічно падають у пісок, де вже валяються обгортки, пляшки, недоїдки, недопалки. Іноді на пляжі можна натрапити навіть на старі подерті труси чи капці. Якщо немає “офіційного” смітника, швидко з’являється імпровізований – і вмить розростається до великої купи.



7.Туалет на пляжі, в лісі й у воді

На «несанкціонованих» пляжах туалетів зазвичай немає. Якщо водойма біля лісу, то в радіусі десятків метрів навколо пляжу – мінне поле з неповторним запахом. Якщо й дерев немає, то геть сумно думати, куди всі ці люди ходять у туалет. Найвинахідливіші дорослі садять малюків на пісочок прямо на пляжі. Потім закопали ямку і все – зручно ж.



8.Лежаки: щільно і «зайнято»

Якщо ви потрапили в Україні на морський пляж з лежаками, то одразу відчуєте, що відпочиваєте, як у Європі. Бо ціни на лежак у Коблево – вищі, ніж у Барселоні. А відстань між ними така маленька, що з сусідами по пляжу добре було б хоч познайомитись, перш ніж лежати поряд.

Характерна ознака відпочинку у компанії співвітчизників на турецьких та єгипетських пляжах – лежаки, ще вдосвіта застелені рушниками, прикладеними камінчиками: «зайнято». Можливо, за весь день туди ніхто й не прийде, бо ж «зайнято» буває на всяк випадок ще у двох інших місцях.



9.Купання з песиками

Дбати про свого чотирилапого друга і вважати членом своєї родини – це нормально. Купатися разом з ним у водоймі – ваше право і ваші ризики (передусім йдеться про здоров’я тварини). А от робити це там, де купаються інші люди – моветон і неповага. Не робіть так.



10.Засмага по-чорному

Сонцезахисний крем – для слабаків. Плюс 35, сонце в зеніті – значить, час підкотити труси до стану стрінгів і чимдуж засмагати. «На головешку», щоб заздрили.


Скажемо прямо – це не та звичка, що дратує сусідів по пляжу і заважає насолоджуватись відпочинком, але вона шкідлива – у найпрямішому сенсі слова, бо гарантує сонячні опіки й підвищує ризик захворіти на рак шкіри.

… І все це – часто на тлі парканів і табличок «Купатись заборонено»

Таблички з такими написами стоять на берегах тисяч річок, кар’єрів і озер. Іноді це дійсно непридатні й небезпечні для купання місця. Але часто вони просто оберігають місцевих посадовців від відповідальності: немає пляжу – немає проблем. Не потрібно перевіряти якість води, облаштовувати туалети та вивозити сміття.


Таблички не заважають людям роками купатися у таких місцях. Хто поліз, поранився, втопився – сам винен. За таким принципом місцева влада живе роками, а коли їм пробують якось дорікнути, сиплять горою «відмазок» із коротким резюме «немає грошей на це».
Інша річ, коли на березі озера (річки, кар’єру – додайте свою водойму) з’являється ресторанчик чи комплекс відпочинку. Окультурений клаптик берега прибирають, прикрашають, чистять і – оточують парканом. Але відсутність перелічених вище шкідливих звичок у відпочивальників на платних пляжах зовсім не гарантована.


Найбільше «парканна хвороба» українських пляжів проявляється, звісно, біля моря. Статус столиці прибережних парканів заслужено можна віддати Одесі.

відпочинок традиції пляжі сусільство

Знак гривні
Знак гривні