«Жоден психолог не допоміг мені так, як перебування поруч із людьми, які мене розуміють. Ігор реально врятував мені життя», — розповідає військовослужбовець Руслан Косенко.

Наших вояків люди часто називають: «Герой!». Та в той же час не одноразово чула від самих бійців: «Та який же я герой?!» чи «Я не герой!». Чому військовослужбовці реагують саме так? Чому їх героїзація викликає інколи у них такий спротив? Замість того, щоб робити наголос на надлюдських властивостях бійців, державі варто вчасно і без зайвої бюрократії виплачувати обіцяні кошти захисникам та їхнім сім'ям. Автор: Галина Тютюнник, психолог, волонтер ГО "Українська асоціація фахівців з подолання психотравмуючих подій"

Що робити, коли боєць повернувся з війни, ні з ким не розмовляє, а жінка хоче бачити його таким веселим, яким він був раніше? А що можна зробити, змусити веселитися, повернути колишнє щастя? Це неможливо. Людина порівнює себе до війни і себе після війни. Вона сумує, вона розчарована, бо вже не можна повернути те, що було колись. Необхідно змиритися і якось це прийняти. Ця стадія також триває до шести місяців. Лекцію конспектував: Сергій Демчук