Внаслідок аварії на Саяно-Шушенській ГЕС загинули, за останніми даними, 8 людей, 10 були поранені, ще 54 вважають зниклими безвісти, - повідомляє Радіо Свобода . За фактом аварії порушили кримінальну справу про порушення правил охорони праці.

Боротьба між Медвєдєвим і Путіним розгортається на фоні загального бажання повернути Україну до складу імперії. Кожен із них намагатиметься використати українську карту для війни із суперником. Тому цирк а-ля призначення Зурабова відбуватиметься регулярно. З одного боку, це досить сильно тріпає нерви, а з іншого, дає непоганий шанс укріпити суверенітет. Шкода лише наших дресированих політиків, які звикли виробляти різноманітні акробатичні трюки на замовлення Кремля. АВТОР: Роман Кульчинський

Поки окремі українські політики поспішають підлизати Кремлю – мовляв, Ющенко справді “дав підстави” Мєдвєдєву так до нього звертатися – блогосфера відреагувала зовсім інакше. Користувачі інтернету відповіли російському президенту просто, відверто і часто-густо нецензурно. Що показово: висловлюючи свою зневагу до хамських методів нинішнього Кремля, вони зазвичай із повагою говорили про “маленьких росіян”. Та й пересічні росіяни показали себе гідно.

У словах російського президента дуже мало нового і дивного, - тією чи іншою мірою Кремль вже висловлював своє «фе» Україні і Віктору Ющенку особисто. Привертає увагу лише час і форма цієї заяви. АВТОР: Костянтин Воздвиженський

Завершився візит до України патріарха Московського Кирила. Цей візит вже отримав діаметрально протилежні оцінки - від сповненого ентузіазму захвату до повного несприйняття в стилі "геть московського попа". Істина, як це найчастіше буває, знаходиться десь посередині. А саме: новий очільник Російської православної церкви робитиме все, що від нього залежить, щоб утримати Україну в орбіті Московського патріархату. Заради цього Кирило готовий на численні тактичні реверанси. Наприклад, визнавати вищість православного Києва над Москвою в історичному аспекті чи осипати дифірамбами ієрархів Київської митрополії УПЦ. Однак у стратегічному сенсі всі проповіді та звернення, виголошені Кирилом в Україні, зводяться до одного: від Росії вам нікуди не дітися. Більше того, час від часу із мішка благоліпних слів про єдність вистромлюється шило російської великодержавної політики.

Росія готова застосувати силу проти Грузії. Грузія хоче війни з Росією. Обама дзвонив Медвєдєву. Байден дзвонив Саакашвілі. Грузинська армія – найбоєздатніша у регіоні. Росія вдвічі збільшує кількість солдат у Південній Осетії. В Грузії презентують фонд, присвячений російській агресії. У Південні Осетії відкриють музей геноциду. Це – заголовки новин останніх днів. Вочевидь, підготовка до 8 серпня, річниці російсько-грузинської війни, триває повним ходом – при чому з обох сторін. І Росія, і Грузія нічим не обмежені у своїх спекуляціях: вони можуть "нагнітати" скільки завгодно, і ніхто не звинуватить їх у брехні.

Я на днях смотрел телевизор. МИД РФ, вслед за Госдумой и Советом Федерации, осудил резолюцию Парламентской Ассамблеи ОБСЕ, приравнявшую сталинизм к нацизму. Автор: Артьом Крєчєтніков,

Думаєте, найбільше за чисельністю співробітників підприємство світу – це автогігант General Motors, комп’ютерний монстр IBM чи великий і жахливий «Газпром»? Ви помиляєтеся. На Черкізівському речовому ринку в Москві щодня працювали СТО ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ. Це трудові ресурси середньостатистичного обласного центру. Правда, слід зауважити, що переважна більшість торгівців були мігрантами з Азії – в основному, китайцями та в’єтнамцями. Але це не применшує економічної ролі базару: щомісяця на «Черкізоні», як його неформально називали в Росії, закуповувалися до 1 мільйона дрібних підприємців з регіонів.

Після своєї інтронізації Патріарх Московський Кирил заявив, що першою іноземною країною, яку він відвідає, буде Україна. Багато хто сприйняв це як знак особливої уваги: бо перед патріаршими виборами найбільша увага була прикута саме до позиції українських учасників собору - а вони становили майже третину всіх делегатів. Проте перший міжнародний візит відбувся до Стамбулу, тобто до Патріарха Константинопольського, який також носить титул Вселенського. І в центрі уваги знову були справи в Україні — чи не найболючіша тема у відносинах між Москвою і Константинополем. Та, здається, вони починають знаходити порозуміння з цього питання.

Нинішній стан стосунків з Москвою, як би це парадоксально не звучало, є максимально прийнятним для обох сторін. В тих сферах, де дійсно необхідна кооперація, панує бізнесовий прагматизм. Зате політики мають чим полякати свій народ: українські – російською агресивністю і авторитаризмом, російські – безладом демократичних перетворень у Києві. АВТОР: Костянтин Воздвиженський