Реформатори-технократи прийшли зі світу, де є чіткі обов’язки, надані інструменти, вмотивованість на результат усіх учасників процесу. Вони чекали щось подібного в Уряді, але зустріли непрацюючу систему. Їх замало, щоб її змінити. Один раніше, інший пізніше починають відчувати марноту своїх зусиль. Також вони ніколи до цього не вигравали виборів, вони не вміють проштовхувати свої ідеї масам. У них також немає історії стосунків з політиками, немає власної політичної історії, котра формує вагу і вплив міністра. Автор: Володимир Рапопорт

Головна з причин, чому українське суспільство вразливе до мислевірусу «зради» та паніки - відсутність впевненості у незворотності позитивних змін. Адже ми змушені обирати випадкових людей, за якими не стоїть жодна політична партія з історією довіри і чіткими поглядами. Для нормального розвитку потрібні реальні партії. Потрібно добиватися умов, які сприятимуть утворенню цих самих живих партій. Партбоси блокують законодавство, яке зруйнує їхню монополію, а громадськість не звертає на цю проблему увагу, переймаючись чи картою Кока-Коли, чи зайнятим хутором на нейтральній території. Автор: Петро Буртянський

Близько року працює новий парламент. Його критикують за повільність у схваленні реформаторських законів, корупційні скандали та клоунади. Незадоволеним Урядом, який сформувала коаліцію, здається, що є просте рішення - перевибори! Та яким буде новий парламент? Десь таким, як нещодавно обрані облради. Для прикладу подивимося на цирк у Полтавській обласній раді, де одні "майданівці" в союзі з екс-регіоналами два місяці билися з іншими "майданівцями" та їхніми союзниками екс-регіоналами. За шоу спостерігав оглядач «Текстів» Олекса Гарьовий

Сотні облич від десятків партій дивляться на нас із плакатів і біг-бордів. Вибори в українських реаліях - це клоунада, так було і так буде. Інший рівень демократії, де змагаються ідеї і концепції, нам не доступний, не набрали достатньо умінь і навичок, щоб туди потрапити. Автор: Роман Кульчинський