Ідентифіковано двох окупантів, причетних до розстрілу українського дитячого письменника Володимира Вакуленка та вбивства ще трьох людей під час окупації Харківщини.

Уперше я почув про цю лікарню взимку. Мені розповіли про операції в темному підвалі, над яким вирувало вогняне цунамі, про нищівні авіаудари по корпусах і полювання на медиків. Ізюмська лікарня Піщанської Богоматері вистояла, ніхто з персоналу не загинув. Я повернувся в Ізюм, щоб познайомитися з лікарями-відчайдухами, які пережили смертоносну весну 2022-го.

У сосновому лісі на околиці Ізюма було кладовище, де вже не ховали людей. Та під час окупації міста ставленики росіян нашвидкуруч організували тут масове поховання. Хрести нумерували цифрами, багато могил — безіменні, багато знайдених тіл — зі слідами катувань. Місцевий житель Віталій Боровий працював у єдиній відкритій на час окупації ритуальній службі. Він ховав людей, збираючи тіла по місту. Зараз допомагає поліції розкопувати й установлювати імена загиблих.Текст: Ярослава Тимощук, фото: Данило Павлов

Небагато фрагментів російсько-української війни ілюструють ціну поразки яскравіше, ніж п’ятимісячна битва за село Довгеньке поблизу Ізюма. Ідеться про епізод, який, імовірно, обійшовся в сотні життів, але не став для Росії успішним. Дослідник воєнної історії ChrisO, спираючись на відкриті джерела, реконструює бої за Довгеньке й використовує, зокрема, свідчення російських військових, які брали учать у битві. ТЕКСТИ публікують переклад треду з незначними стилістичними скороченнями.

Люди полюють за їжею. Найбільший рух у життя Ізюма тепер вносять волонтерські автомобілі з гуманітарною допомогою. Після майже пів річної російської окупації місцеві мають багато страхів. Один з найсильніших — страх голоду. Люди сваряться за місце в черзі за продуктами та вдаються до хитрощів, щоб отримати пакунок. Текст: Ярослава Тимощук, фото: Данило Павлов

Коли ми стояли під Ізюмом, то спілкувалися з місцевими просто й незмінно. Ми — свої, "наші хлопчики". У звільненому місті Донбасу між рядками читається настороженість. Про це пише у своїй колонці для ТЕКСТІВ Дмитро Крапивенко — журналіст, а нині боєць ЗСУ.

Олександру 39 років, він мешканець Ізюма, працює в автофірмі. Наприкінці квітня його затримали російські солдати й три дні допитували: хотіли дізнатися, чи він атовець, та вибивали з нього імена й місце перебування інших українських солдатів. Чоловік каже, що били професійно й викручували пальці плоскогубцями. “Катування були для них розвагою”, — каже чоловік. Він відмовився фотографуватися і просить не називати його прізвище.

Наслідки російської окупації у фоторепортажі Суспільне.Харків зі звільненого Ізюма на Харківщині.

Російські окупанти під час контрнаступу ЗСУ кидали техніку, добивали своїх поранених та розбігались по лісах.

На Україну чекають важкі бої на сході. Росія намагатиметься здобути швидку перемогу до параду на 9 травня й кидатиме в бій усі резерви. У росіян досі більше сил і техніки, тож вони можуть проломити українську оборону. Але водночас окупанти мають проблеми з логістикою, а новий театр бойових дій дає можливості українським військовим бити по російських тилах. Важливу роль у майбутній битві відіграє місцева географія. Росія готується створити "котел", про який вісім років мріяла її пропаганда. Але може загнати й власні війська в оточення. На території нинішньої битви таке вже було під час Другої світової.