Робота з гідністю. Навіть коли платять мало
Коли у простенькій турецькій кафешці тебе швидко, спокійно і приязно обслуговує чоловік з поважною сивиною, згадуєш похід на каву на Поштовій площі.
Щоб замовити, дочекатися рахунку і здачі, знадобилося більше години часу.
Юні офіціанти з виразом обличчя «вас багато, а я один», літні прибиральниці, що миють сходи, жаліючись на життя – якось і кава поперек горла.
У нас в Україні багато людей вважають, що обслуговувати людей – принизливо. Одні соромляться або зневажають свою непрестижну роботу, інші зверхньо ставляться до тих, хто її робить.
Образа часом вгадується в очах і поведінці офіціантів, продавців, прибиральників, охоронців. Це особливо на контрасті відчутно, коли приїздиш до Туреччини і бачиш, з якою гідністю люди роблять свою роботу – навіть просту і не дуже грошовиту.
Хлопець, який бадьоро видає матраци на пляжі; прибиральник, що витрушує смітники і з посмішкою чекає, поки дитина втрапить папірцем до його торби.
Продавець у пекарні, що відкладає для тебе випічку, бо вчора не вистачило, а ти вже аж цілий тиждень береш у нього бублики.
Безумовна повага до клієнта викликає таку само повагу до того, хто надає послугу. Дуже душевна ланцюгова реакція виходить.
З подібних дрібничок і формується враження про людей і країну - нам таких треба побільше.
Інна Гадзинська
