Технологія обману. Як Росія робить з України нелегального торговця зброєю
Жорстокий сучасний світ розвинених технологій інформаційного впливу дав черговий приклад інформаційного нападу на Україну.
Подробиці дізнавався Валерій Рябих, Коментарі.
Так, ввечері 10 квітня ц.р. в Інтернет-просторі була масово розповсюджена інформація щодо нібито «постачання Україною в порушення ембарго ООН зброї до Лівії». І хоча при цьому ЗМІ посилались на поважне видання The Washington Post, думаю, що його журналісти були здивовані тим, що стали заручниками чиїхось трактувань інформації про яку йшлось в статті під назвою «UN panel: Libyan weapons are spreading at an alarming rate to new areas and fueling conflicts» («Комісія ООН: лівійська зброя загрожучими темпами розповсюджується на нових територіях та розпалює (нові) конфлікти»). The Washington Post став мимовільним інформаційним джерелом початку антиукраїнської інформаційної компанії, передрукувавши скорочений варіант статті поважної журналістки ще більш поважного інформаційного агентства Associated Press Едіт Ледерер (EDITH M. LEDERER).
Після оприлюднення російським інформаційним агентством «Интерфакс» та мережею його партнерів повідомлень про те, що «Україна незаконно поставляла оружие в Ливию» вже нікого в російськомовному сегменті Інтернет не цікавило, що журналістка, яка присвятила 45 років своєї професійної діяльності висвітленню проблем збройних конфліктів хотіла донести до світової спільноти у своїй статті з красномовною назвою «Комісія ООН: Лівійська зброя розповсюджується з загрозливою швидкістю» (UN PANEL: LIBYAN WEAPONS SPREAD AT ALARMING RATE»). А стосувалась стаття великої проблеми неконтрольованого розповсюдження зброї, що залишилась не облікованою після кровопролитної громадянської війни в Лівії і того, що ця зброя може й надалі вести свої кроваві жнива у виснаженому громадянськими конфліктами регіоні.
Однак російські колеги Едіт Ледерер з «Интерфакс» зосередились не на тому, що «комісія ООН, що розслідує випадки розповсюдження зброї лівійського походження, знайшла свідчення поставки до Лівії зброї і боєприпасів з Катару та Об´єднаних Арабських Еміратів з метою підтримки повстанців, які боролись з режимом Каддафі, і вважає, що обидві країни (Катар та ОАЕ) порушили ембарго ООН на постачання зброї, незважаючи на відмову Катару від того, що він передав будь-які ОВТ до цієї країни». Журналістів «Інтерфакс» більше цікавив той факт, що «в звіті комісії було також наведено посилання на випадок передачі до Лівії боєприпасів, що могло стосуватись Об´єднаних Арабських Еміратів, Вірменії, Албанії, України», усіляко підсилюючи ефект промовистими заголовками на кшталт «Украина и Армения незаконно поставляли оружие в Ливию – газета». І тут вже нікому немає справи до того, що комісія виявила також випадок передачі лівійській опозиції безпілотного літального апарату однією з канадських компаній.
Чого варті повідомлення російських ЗМІ про «незаконно поставлену українську зброю якимось там повстанцям», може свідчити приклад з оприлюдненням у вересні 2012 року інформації щодо появи зброї українського походження на базі повстанців у Сирії.
Так, 09 жовтня 2012 р. російська служба ВВС оприлюднила повідомлення «Сирия: у боевиков украинское оружие от Саудовской Аравии». При цьому головний акцент було зроблено саме на українському походженні зброї, що поставляється до Сирії в обхід санкцій, які було введено ООН проти цієї країни. В подальшому це повідомлення ВВС було широко розповсюджено російськомовними електронними ЗМІ.
Зазначене повідомлення в цілому повторювало інформацію, яку інформаційне агентство ВВС лише годиною раніше о 20:06 (GMT) 08 жовтня 2012 р. оприлюднило на власному Інтернет-ресурсі в повідомленні під заголовком «Саудівську зброю виявили на базі сирійських повстанців» («´Saudi weapons´ seen at Syria rebel base»). При цьому основною тезою статті було твердження, що Королівство Саудівська Аравія продовжує здійснювати постачання озброєння до Сирії, де тривають збройні зіткнення між урядовими військами та озброєними формуваннями опозиції. Саме саудівське походження вантажу викликало головний інформаційний привід для кореспондентів ВВС. Інформація про українського виробника містилася в кінці новини.
В той же час, російськомовні ЗМІ повторюючи інформацію ВВС використовували такі заголовки повідомлень: «Украинское оружие оказалось в распоряжении сирийских повстанцев», «СМИ: В Сирии повстанцы используют украинское оружие из Луганска», «У сирийских боевиков нашли украинское оружие».
Найбільш цікавим є той факт, що первинне повідомлення, яке було оприлюднене на сайті російської служби ВВС під заголовком «Сирия: у боевиков украинское оружие от Саудовской Аравии», в подальшому було видалено. Скоріше за все, як таке, що не відповідало вимогам редакційної політики, зокрема в контексті оприлюднення інформації, що не відповідає дійсності.
Ким і за чиєю командою розміщуються подібні повідомлення, а також як організовується їх швидке розповсюдження остається тільки здогадуватись і брати до уваги тим, у кого серед завдань та функцій стоїть «забезпечення національної безпеки», зокрема в інформаційній сфері.
Одного не розуміють російські журналісти з «Інтерфакс», що розповсюджуючи спотворену інформацію про України вони наносять шкоду партнерським відносинам двох братніх сусідніх народів, власному іміджу та іміджу своєї великої країни, яка не повинна розмінюватись на плітки та чвари а сприяти тому, щоб цей Світ був більш безпечний.
На відміну від РФ в Україні створено надійну систему експортного контролю, яка ставить надійний заслон бажаючим здійснити нелегальне постачання зброї. Після «кольчужного скандалу», який також був подібною «вуткою», Україна зробила відповідні висновки. Як кажуть – не було б щастя, так нещастя допомогло!
При створенні системи експортного контролю в Україні враховувався позитивний досвід роботи Координаційного комітету з експортного контролю (англ. - Coordinating Committee for Multilateral Export Controls, CoCom, штаб-квартира якого розташовувалася в Парижі). В результаті була створена жорстка система контролю за експортом озброєнь, що включає в себе безліч стримуючих і балансують механізмів.
Але тим не менше, навіть відповідаючи всім діючим вимоги, будь-яка система експортного контролю не гарантує 100% недопущення потрапляння озброєнь, наприклад, у вибухонебезпечні регіони в руки визнаних світовою громадськістю тоталітарних режимів, в країни, оголошених «ізгоями» або просто в руки «чорних торговців» зброєю особливо на фоні процесів швидкої зміни урядів та безпрецедентних громадянських конфліктів, як це ми можемо спостерігати останнім часом в регіоні Середнього Сходу та Пінічної Африки.
І це знають та розуміють в ООН. Адже причиною подібних випадків може бути безліч чинників, але Україна тут не до чого. Наприклад, чинне українське законодавство України зобов´язує поставляти озброєння лише за наявності сертифіката кінцевого користувача. Так, якщо країна поставила озброєння в одну з африканських країн, служба експортного контролю повинна зажадати у покупців сертифікат кінцевого користувача, де будуть вказані саме ці країни в якості кінцевого споживача. І тільки після цього відбувається передача озброєнь. Україна, та й будь-яка інша країна, не може нести відповідальності за ті країни, які з тих чи інших причин можуть виявитися не сумлінними виконавцями укладених домовленостей.
Україна як держава, що усіляко дотримується всіх режимів передач озброєнь та воєнної техніки, голосувала в ООН за прийняття «Договору про регулювання торгівлі звичайними видами озброєнь». Як не дивно, від голосування за цей Договір, який забороняє постачання звичайних видів озброєнь, якщо такі угоди порушують введені ООН ембарго на постачання озброєнь, або якщо вони сприяють геноциду, злочинів проти людства або військових злочинів представник Росії утримався. РФ разом з Китаєм, Єгиптом та Індією, опинилися в числі 23 країн, які утрималися при голосуванні за цей документ. Проти Договору про торгівлю зброєю виступили тільки Іран, КНДР і Сирія.
В цій ситуації радує те, як відреагували українські посадовці та більшість українських ЗМІ з числа тих, що не існують на кошти Газпрому, на оприлюднення чергової сенсації про Україну, як порушника міжнародних режимів передач зброї. Зокрема це стосується вчасно наданого коментаря, в.о. директора департаменту інформаційної політики МЗС Євгена Перебийніса та управління інформаційної політики ДК «Укрспецекспорт». Представник державного спец експортера однозначно заявив: «Не може бути й мови про порушення Україною санкцій ООН, введених проти Лівії в 2011 році. Поширення подібної інформації вважаємо кроком, націленим на послаблення позицій України як одного з світових експортерів озброєнь і продукції спеціального призначення».
Експерти інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» відмічають, що більшість українських центральних інформаційних ресурсів надали зважені коментарі, не сприяючи розповсюдженню відверто ворожого по відношенню до нашої країни повідомлення в Україні. Можна констатувати, що переважна більшість українських журналістів дозріли до усвідомлення того факту, що вони живуть в епоху інформаційних війн і неповинні бути сліпими маріонетками в руках інформаційних агресорів.
Цікавим для спостерігачів тут є і те, що за всю історію інформаційних атак в подальшому Україні не було пред’явлено жодного офіційного звинувачення в порушенні міжнародних режимів передач товарів військового призначення та подвійного використання. А вина України лише тільки в тому, що вона все ж є одним з потужних гравців на світовому ринку озброєнь та складає багатьом достойну конкуренцію.
