Терапія під час війни. Як музей медуз у центрі Києва перетворився з жарту на велику принаду, — WSJ

Андрій Курков проходив повз центральну площу Києва, коли відомому українському письменнику здалося, що він бачить музей медуз на місці, де раніше був громадський туалет.

Письменнику не привиділося. На одній із найцінніших ділянок столиці, під 60-метровим монументом Незалежності України, розташувався перший у країні музей, присвячений безмозким морським істотам.

«Я подумав, що це якийсь божевільний жарт», — сказав Курков, автор романів із відтінком сюрреалізму, як-от “Смерть і пінгвін”, про цю знахідку кілька років тому.

У світі повно дивних музеїв. У США є музеї, присвячені гірчиці, похоронам та картоплі. Але жоден із них не відкрився біля Меморіалу Лінкольна.

Майдан Незалежності став місцем найважливіших протестів в Україні, зокрема й кривавих демонстрацій 2014 року, що призвели до першого етапу російської військової агресії. Тож поява музею медуз у такому сакральному місці у 2018 році сприймалася неоднозначно.

Але з часом, у міру затягування війни, музей та його медузи здобули популярність. Відвідуваність зростає — цього року на 20% більше відвідувачів, ніж торік. До черг стають батьки, які прагнуть відволікти дітей від війни, і ветерани, що шукають терапевтичного ефекту від споглядання цих желеподібних істот. Для декого, зокрема й для Куркова, цей музей став символом стійкості українців і їхнього прагнення жити далі попри майже щонічні обстріли Києва.

Відвідувачі спускаються в підсвічену блакитним заломленим світлом печеру, де медузи гіпнотично рухаються під електронну музику, що лунає в експозиції.

Подорож музею розпочалася сім років тому, коли Артем Єрусалимський і група друзів втілили свою мрію.

«Ідея була в тому, щоб зібрати всі види медуз світу в одному місці та зруйнувати міф, що медузи — це щось огидне», — сказав він.

Коли Росія вторглася в лютому 2022 року, район, де розташований музей, був заблокований військовими через близькість до президентського палацу та інших урядових будівель.

Минуло кілька днів, перш ніж Єрусалимському вдалося переконати військових впустити його всередину. Він прийшов, щоб виконати страшне завдання: потрібно було вимкнути електрику, адже без нагляду електричні насоси були пожежонебезпечні.

Для іхтіолога, який усе життя спеціалізувався на вивченні риб, це було схоже на те, ніби він відключав систему життєзабезпечення улюбленого друга.

«Я вбив медуз», — сказав він. — «Я просто хотів віскі».

Але він також прагнув забезпечити їхнє відродження. Він зібрав поліпи, з яких виростають медузи, і ніс акваріум 17 км у холоді до своєї квартири, проходячи через численні блокпости.

Коли він повернувся до музею більш ніж за місяць, то з полегшенням побачив, що два акваріуми з медузами вижили.

«Медузи існують уже понад 500 мільйонів років, — сказав він. — Вони витривалі».

Але випробування музею не закінчилися.

Коли Росія почала бити по електроенергетиці України, колекція була знищена й відроджена ще двічі. Лише після того, як Єрусалимський зміг забезпечити генератор, цикл життя для київських медуз уповільнився.

Донкіхотські діяння Єрусалимського можуть бліднути в порівнянні з кривавим опором на передовій України. Але Росія спрямовує значні зусилля на те, щоб зламати життя українських цивільних і підірвати підтримку опору агресії. Тому будь-яка спроба зберегти нормальність стає актом стійкості.

Українці продовжують ходити в кіно, відвідувати оперу та ресторани. Заклади вигадали спеціальні меню, які можна приготувати навіть під час відключень світла. Жителі Києва вигулюють собак під виття сирен. Дитячі свята й надалі проводяться в парках.

Музей медуз став місцем віддушини для дітей.

Нещодавно 11-річна Анжеліна Фоміна заворожено дивилася в акваріум із примарними австралійськими плямистими медузами, її очі стежили за тим, як вони кружляли у воді.

«Для неї важливо перемикати увагу», — сказала її мати, Ірина Фоміна, яка вже водила доньку до кількох музеїв.

Близько 15–20% відвідувачів — військові, розповів Ігор Назаров, який працює на турнікеті. Для них передбачена знижка.

Віталій Адамков, командир піхотного взводу, який після поранення від уламків перейшов до кібервійськ, каже, що йому подобається атмосфера музею.

«Дивишся на цих істот — і не думаєш про війну», — сказав Адамков, який прийшов сюди з дружиною та донькою.

У лютому один військовий, перебуваючи у відпустці, завітав до музею й, за словами Назарова, провів три години, не відводячи погляду від одного акваріума. Персонал дав йому стілець і каву, і він пішов задоволений та готовий повернутися на фронт.

Дехто з відвідувачів здригався, дізнавшись, що колись тут були громадські туалети.

«Але краще вже з туалету зробити музей медуз, ніж навпаки», — сказав військовий Адамков.

Протягом багатьох років Курков не міг викинути з голови минуле приміщення. Він так добре знав планування того туалету, що йому було важко уявити себе, розглядаючи тут медуз.

Нещодавно його син відвідав музей і залишився у захваті, тож письменник планує завітати й сам.

«Життя триває», — сказав він.

«Дивишся, як ці істоти рухаються повільно — і ніби час зупиняється».

війна люди київ музеї стійкість