«Я знайшов себе в армії». Що мотивує десантника "Фокса", який став одним з найкращих пілотів FPV-дронів
Пресофіцерка 148 окремої артилерійської бригади ДШВ ЗСУ Катерина Петренко описала історію "Фокса", який від часів Революції гідності бореться за Україну. "Приємно натрапляти на такі історії, як у "Фокса", у час коли інформаційний простір заповнений кейсами про "бусифікованих". Історія "Фокса" додає віри, що нічого ще не втрачено... Та власне на таких "фоксах" і тримається історія", — каже Петренко. Нижче Texty.org.ua наводять історію десантника, викладену Катериною.
У 2014 "Фоксу" було 17. Він вішав свій прапор на "Йолку" і тут стався конфуз, гідний екранізації
“У 2014 році всі мої друзі були на Майдані. Я був 17-річним студентом, який також замість пар пішов на Майдан. Одного дня поліз на знамениту “Йолку” вішати прапор з назвою свого села, і тут мама телефонує… Беру трубку і говорю, що так гучно, бо перерва. А вона каже: “Ти кому чешеш? Я тебе по телевізору бачу!” Я обертаюсь і помічаю скрізь камери. Отримав прочухана від мами добрячого.
Але одного разу ця історія врятувала мене в університеті. Вчителька з історії України не любила мене через російське прізвище “Іванов”. Наближалися іспити і я прямо бачив, як вона мене з’їсть. Під час екзамену випалив: “Я підтримую Україну, на Майдані був і воюватиму, якщо буде треба, а ви мене ненавидите за прізвище, яке я не обирав. І вона мені вліпила четвірку по п’ятибальній системі”, — згадує військовослужбовець 148-ї бригади “Фокс”.
"Фокс" прийшов в армію, домігся бажаного і ні секунди про це не шкодує
Незабаром після описаного юнак сам став тим, хто пише історію. 24 лютого 2022 року “Фокс” вже був під військкоматом, щоб захищати Батьківщину від росіян. Але тоді його не взяли в ЗСУ. “Фокс” не передумав і в січні 2024 став частиною реактивної батареї нашої 148-ї артбригади ДШВ. Прийшов в армію, домігся бажаного і ні секунди про це не шкодує.
Тоді ми їхали в кузові “Форда” з позиції. У руках автомати, щоб відстрілюватися від ворожих дронів-камікадзе. Перед нами — панорама-апокаліпса на зорі та спалені машини, водій дбайливо оминав ями, а потім хутко їхав, а він казав:
“Пишаюсь службою в ЗСУ, бо я тут частина чогось більшого, ніж просто моє життя. Хтось назве це лихою долею, а я скажу, що це шанс увійти в історію, як той, хто не схилив голови. Я знайшов себе в армії. Тут я на своєму місці, бо приношу користь в спільній справі, а не живу просто сам для себе. Навіть якщо ми не переможемо, в мене буде відчуття, що я зробив все від себе можливе. Але ми переможемо, бо в нас вперше за всю історію такий великий шанс відстояти нашу незалежність”.
“Фокс” вивчився на пілота FPV-дронів і є одним з найкращих пілотів підрозділу
“Фокс” вивчився на пілота FPV-дронів та знищує окупантів на Курахівському напрямку. Він охоче палить російські танки та “бехи” та відбиває штурми, знищує ворожі гармати, залітає в бліндажі та є одним з найкращих пілотів підрозділу. Пригадує, що коли їхав на навчання, найбільше хотів не засмутити свого командира. Його схвалення та підтримка мотивує круто працювати.
“Спочатку мені було важко, але потихеньку всього навчився і зараз багато вмію. Я з дитинства дуже не любив росіян за їхні імперські настрої і зараз насолоджуюсь, коли їх знищую! Головна фішка FPV — ти бачиш результат своєї роботи. Це теж дуже мотивує. Одного дня ми відбили три штурми на техніці. Було РЕБ-подавлення, деколи не було радіогоризонту, але ми впорались за допомогою двадцяти дронів”, — каже десантник.
Головна фішка FPV — ти бачиш результат своєї роботи. Це дуже мотивує
“Фокс” не намагається вдати з себе міцного і незламного. Але ще годину тому ми бачили, що він міцний і незламний, бо зробив понад десяток спроб полагодити FPV-дрони, а коли вже взагалі не розумів, в чому справа, пробував ще і ще без жодного натяку на те, щоб здатися, звинуватити побратимів чи опустити руки. І в нього вийшло. Ви ж не здивовані, правда?
Читайте також: Хто зупиниться, той програє. Як швидкість розвитку БПЛА впливає на війну
І ось найщиріші розмови відбуваються саме на бойових позиціях або під час виїздів, коли стає найбільш небезпечно. Після мовчанки військовий відверто додає:
“Якщо в мене буде син і він спитає, що я робив, я не хотів би йому сказати, що відсиджувався. Тому я тут. Може бути таке, що в мене не буде дітей, але я зробив все належне, щоб бути вільною людиною і щоб мої діти були вільними”.
