Чому вилученням пункту про демобілізацію держава фактично вбила мобілізаційний потенціал (ПОГЛЯД)
Акторка і волонтерка Анастасія Пустовіт вважає, що викреслення пункту про демобілізацію у нещодавно ухваленому законопроєкті №10449 про посилення мобілізації, зводить нанівець усі мобілізаційні зусилля. Texty.org.ua публікують тред авторки у вигляді впорядкованої прямої мови.
Я як дівчина військовослужбовця, військова волонтерка і майбутня військовослужбовиця (активно готуюсь і маю відношення від бойової бригади, до якої я готова долучитись), хочу зрозуміти, чому держава не відстоює права військовослужбовців, на противагу цивільному населенню.
З власного досвіду скажу — після оголошення цього закону всі мої друзі й частина майбутніх побратимів сказали: навіть не рипайся. Сиди і не смій мобілізуватись, ти потрапиш у рабство.
Отже, тим, що ви викреслили пункт про демобілізацію, ви фактично вбили власний мобілізаційний потенціал. У кожного готового до служби чоловіка чи жінки є друг військовий, який скаже те ж саме.
Я переконана, оскільки два роки працюю заради забезпечення і підтримки військовослужбовців, що держава має оголосити ТОТАЛЬНУ МОБІЛІЗАЦІЮ і право на демобілізацію після 36 місяців служби.
Статус військового має бути великою честю, а не синонімом рабства.
Я частина цивільного суспільства, зацікавлена в тому, щоби права військових були першочерговими в цій державі. Статус військового в моїй країні має бути великою честю, а не синонімом рабства.
Поясню: скандали з ВЛК і МСЕК (всі військові отримують після поранення досвід у вигляді тотальної зневаги, особливо після поранень різної складності), відсутність покарання командного складу за перевищення повноважень, мʼясні штурми чи відверту корупцію.
Диктатура і рабство тих, хто вирішив добровільно захищати країну починаючи з 2014 року, на противагу дивної політики погладжувань для цивільного населення.
Відсутність адекватної політики інтеграції демобілізованих за станом здоровʼя, ветеранів, які на цей момент не мають інструментів, аби отримати нову професію, через часткову або повну втрату працездатності.
До чого це приведе? До створення організованої злочинності (чоловіки та жінки, які до війни могли забезпечити свої сімʼї і які на цей момент не здатні цього робити, знайдуть спосіб, часом незаконний.
Кількість СЗЧ у збройних силах, бо якщо я не маю дітей і не можу апелювати до свого хлопця, аби він повернувся додому, то жінки (а більшість чоловіків, з якими я працювала мають повноцінні сімʼї з двох і більше дітей), скажуть: або ти повернешся додому, або я йду від тебе. Тому що він не буде думати про захист країни, коли на кону стоїть його сімʼя.
Самогубства, бо закон передбачає, що ти можеш бути звільненим у двох випадках: померти чи важко травмуватись, а бути обузою в сімʼї ніхто не хоче.
Нарешті тотальна втома і втрата пильності, через що військові гинуть через неуважність чи повертаючись додому, бо жодна людина не здатна витримати такий тиск, який вони витримують вже два роки.
Читайте також: Українці зовсім не "закінчуються". Як залучити до війська більше людей (ПОГЛЯД)
Винаходи. Більшість військових, які мають дійсно крутий мозок, вимушені штурмувати посадки, бо немає людей, хоча могли б робити нову зброю чи захист від неї. Демобілізація дозволить цим людям лишитися в країні, відновитись, відкрити нові виробництва, доєднатись до винаходів різного характеру. Хочу вам нагадати, що ми не Росія, суспільство в нас свободолюбиве і готове захищати власну країну просто тому що її люблять, і їм тут не комфортно.
Є певна кількість військових, які ніколи не звільняться (до кінця війни), з низки причин. Але ви обрали не довіряти своєму ж проактивному суспільству. І це сумно. Але я як дівчина військовослужбовця хочу вірити в можливе спільне майбутнє. Як волонтерка допомагати далі своїм живим друзям і не заспокоювати їх щодня по телефону. Як майбутня військовослужбовиця бути захищеною і впевненою, що держава, в першу чергу, піклується про мої інтереси.
